Що таке толерантність
Коли виникає страх чи зневага до інших, з'являється дискримінація та нетерпимість. Також це можна назвати відсутністю толерантності.
Відмінності підкреслюють нашу унікальність, оскільки всі ми відрізняємося за рівнем доходів, захопленнями, зовнішністю, характером, політичними поглядами, уподобаннями в їжі або у виборі сексуальних партнерів. І це – нормально, це і є світ, у якому ми живемо, подобається нам це чи ні. Об'єднує нас причетність до єдиного суспільства, тому толерантність є необхідною рисою, яка допомагає таким різним людям мирно співіснувати.
Так біологічно склалося, що людський мозок на підсвідомому рівні "запрограмований" створювати умовні поняття, на кшталт "свій-чужий". Тому нас приваблюють люди, які схожі на нас, і відлякують ті, відмінності з якими помітніші: це може бути колір волосся, стрижка, стиль одягу, форма спілкування, субкультурні чи національні ознаки. Але коли відчуття "несхожості" іншої людини починає переважати здоровий глузд і банальне виховання – виникає ґрунт для нетерпимості, неповаги та навіть проявів агресії до іншого.
Толерантність – риса цивілізованого суспільства. Тому що люди, які хочуть жити в гармонії та порядку, ніколи не ображатимуть, принижуватимуть чи будуть завдавати шкоди людині з протилежними поглядами. У розвинених країнах високий рівень толерантності: ніхто не обмежує свободу волі іншого через те, що не погоджується з чужим світоглядом. Якщо всі країни дійдуть високого рівня толерантності, то зменшиться кількість конфліктів на тлі релігій, національних інтересів, культурних відмінностей.
Простими словами, толерантність – це прийняття та повага до чужого вибору, особливостей, думок. Коли ви припускаєте, що інша людина може висловлюватись або проявляти себе як особистість вільно, без остраху бути засудженим. Вибір іншої людини (чи то віра, релігія, особисте життя) необхідно прийняти як даність, а будь-які розбіжності не засуджувати, але обговорювати шляхом цивілізованої розмови (якщо ви настільки впевнені у своїй позиції, щоб підкріплювати її не мовою ненависті, а через діалог).
Не варто плутати толерантність із поступкою, поблажливістю, відмовою від своїх переконань, байдужістю. Це відкритість до світу та людей, усвідомлення різноманітності навколишнього світу та його унікальності. Толерантність є ознакою впевненості у собі та усвідомленні надійності власних морально-етично-громадянських позицій.
Відсутність толерантності породжує ненависть. Ненависть веде до недовіри. Недовіра тягне за собою віддаленість людей один від одного. Нічого не нагадує? Наприклад, пострадянські країни, де політика партії заперечувала необхідність толерантності та постійно створювала нових ворогів? Україна тільки стає на шлях формування толерантного суспільства, але ці зміни, якщо вдасться сформувати у людей розуміння необхідності жити у мирі, будуть тільки на краще.
Толерантність дозволяє людям різного походження, віросповідання та переконань працювати та жити спільно, і це сприяє більшій ефективності в роботі та створює єдність команди. Там, де є дискримінація, не може бути спокою та мирного співіснування. Відсутність толерантності призводить до конфліктів та нестабільності у відносинах людей та їхній роботі.
Приклади порушення толерантності
- Гендерна: у багатьох країнах і релігіях досі є розподіл на "вищу стать", тобто чоловічу, і "нижчу" – жіночу. Там тільки чоловік може розлучитися з дружиною, тільки чоловік має право на вищу освіту та має можливість виїжджати за кордон, тоді як дружині дістається вся "домашня" робота (хоче вона того чи ні).
- Расова, національна: у США до ХХ ст. люди ділилися на два типи: "білошкірий" і "темношкірий". Про відсутність терпимості однієї раси до іншої вперше заговорив Мартін Лютер Кінг, чим допоміг суспільству стати більш толерантним. Американське суспільство досі продовжує внутрішній діалог з приводу толерантності та прав темношкірих американців.
- До людей з інвалідністю: є такий термін "ейблізм" – це тип дискримінації, при якому працездатні люди розглядаються як нормальні та панівні над людьми з інвалідністю, що призводить до упередженого ставлення щодо останніх. Наприклад, одним з видів дискримінації щодо людей з інвалідністю є заперечення їхньої автономії. Так, іноді офіціант частіше звертається до людини, що супроводжує людину з інвалідністю,
- Релігійна: у деяких країнах йшла гігантська атеїстична пропаганда у зв'язку з чим у в'язниці садили священослужителів та вірян.
- Політична: у США є дві сильні політичні партії: демократична та республіканська. Буває, прихильники партій свідомо погано ставляться одне до одного саме на ґрунті політичних поглядів.
- Сексуально-орієнтаційна: утиск людей за те, що вони люблять людину своєї статі.
- Освітня: люди з вищою освітою іноді вважають себе кращими за тих, хто без неї.
- Міжкласова: нетерпимість багатої людини до бідної (і навпаки, звісно). Або упереджене ставлення до безхатьків не як до особистостей, а як до маргіналізованих "низів" суспільства.
Як виховувати в собі толерантне ставлення до інших
Коли йдеться про виховання дітей, навряд чи хтось із дорослих захоче виховувати своє чадо через заохочення дискримінації. Як правило, "маленьким людям" намагаються прищепити доброту, сприяють розвитку емпатії. Бо ніхто з нас не народжується толерантним – це культурна звичка, яка формується з дитинства або яку ми самостійно формуємо в дорослому житті.- Здатність приймати відмінності одне одного може вплинути на самопочуття людини. Толерантність знімає бар'єри та дозволяє мислити ширше. Також толерантність призводить до зменшення стресу та сприяє розвитку співчуття, співпереживання та розуміння почуттів іншого. Є кілька порад, які допоможуть вам виховати собі толерантне ставлення:
Нагадайте собі, що ви у безпеці. Якщо хтось думає інакше та їхня думка відрізняється від вашої, це зовсім не означає, що ви помиляєтеся. Ви маєте повне право відстоювати ваші переконання, але якщо навчитися робити це неконфліктним шляхом, наводячи вагомі аргументи, то ви почнете відчувати себе впевненіше.
Говоріть за себе. Спробуйте висловлювати свою думку точніше. Наприклад, "Я не згоден з тим, що… у мене інша думка…". Не слід агресивно розмовляти з людиною, яка думає не так, як ви.
Обходьтеся без образ і переходу на особистості. Не провокуйте людину до сварки, висловлюючи образи: "Ви дурні, якщо так думаєте!" і т.п. Намагайтеся дізнатися більше, щоб зрозуміти іншу точку зору. Попросіть розповісти докладніше та поясніть, що хотіли б зрозуміти, як інша людина прийшла до такої думки.
Будьте спокійнішими. На агресію на свою адресу люди схильні відповідати агресією. Не сваріться і не кричіть. Це може значно загострити ситуацію та перетворити її на справжній конфлікт.
Шукайте точки дотику. Якщо, на перший погляд, нічого спільного не можете знайти, особливо якщо вас дратує людина і ви відчуваєте до неї неприязнь, відкладіть поспішні висновки про неї. Постарайтеся розглянути навіть найменшу схожість між вами, вашими думками та поглядами. Можливо, вам подобаються одна і та ж музика, книги або ви віддаєте перевагу схожим фільмам. Також це стосується і більш загальнолюдських поглядів – на життя, на безпеку в суспільстві, на краще майбутнє країни тощо. Точки дотику є завжди. Якщо їх не видно, це не означає, що їх нема. Пам'ятайте про це.
Слідкуйте за своїми реакціями. Наші очі, міміка та жести говорять правду. Мова тіла – це такий самий спосіб спілкування. Наприклад, коли ви відчуваєте зневагу, то зітхаєте і закочуєте очі. Такі реакції говорять про нетерпимість і видають ваше ставлення до партнера зі спілкування та перебіг ваших думок. У цьому випадку стає очевидно, що ви вважаєте, що думка іншої людини абсолютно марна, і ніби кажете, що ви кращі за неї.
Так, іноді важко зрозуміти деяких людей, їхню культуру та кардинально протилежну вашій точку зору. Особливо, коли це стосується тих поглядів, які потенційно можуть дійсно завдати вам шкоди: наприклад, ситуація з антивакцинаторами або прихильниками теорій змови.
Але треба розуміти, що прояв ненависті до них не розв'язує проблему, а навпаки – створює ще один непереборний бар’єр, через який навіть найвдаліші аргументи "за" залишаються непочутими. Їх упередженість щодо вакцин – результат недовіри до уряду, остраху перед чимось новим і невміння критично мислити під час гострої кризи.
П’ять кроків до розуміння того, що таке толерантність для дітей
- Крок перший. Усвідомити, що таке толерантність, допоможуть поняття-синоніми або ж слова, які асоціюються з толерантною поведінкою. Їх можна дібрати щонайменше з десяток. Отож, толерантність пов'язують з : повагою,терпимістю,терплячістю,прийняттям,делікатністю, шанобливістю,витримкою,примиренням,милостивістю,люб'язністю,небайдужістю,чуйністю.
- Варто запропонувати дитині намалювати асоціативну квітку толерантності й поміркувати над кожним поняттям, яке пов’язане із толерантною поведінкою.
Крок другий. Усвідомити, що таке толерантна поведінка, можна на основі протилежних понять – нетерпимість, неприйняття, які в соціальній взаємодії здатні перерости у цькування чи булінг.
Слід розуміти, що нетерпимість до інших людей, їхніх переконань, дій, зовнішнього вигляду часто виростає зі стереотипного сприйняття. Замисліться, які стереотипні переконання про інших людей можуть бути притаманні саме вам? Будьте певні, дитина перейме те саме ставлення з точністю майже 100 відсотків. Тому варто переосмислити деякі моменти у своїй поведінці та оцінках інших людей, намагатися не припускатися стереотипних, а тим більше дискримінаційних тверджень про інших.
До того ж, діти можуть «приносити» такі переконання зі школи, двору, дитячого колективу. І якщо дитина з певних причин висловилася про когось некоректно, потрібно такі висловлювання припиняти, пояснюючи, що в такий спосіб говорити про інших людей не можна. Окрім правил поведінки в соціумі дорослі повинні прищепити дитині почуття чуйності та співчуття. Це насправді непросто. Але правильні розмови та власний приклад можуть зарадити.
Крок третій. Показуйте дитині багатогранність і різноманітність світу.
Книги, фільми про далекі країни, про різні культури і традиції – усе це привчатиме дитину до того, що люди різні і можуть мати різні вірування, переконання, зовнішній вигляд, уміння, таланти тощо.
Дошкільнятам можна вмикати колискові різних країн світу, читати казки різних народів. Зі школярами – досліджувати географію населення, розповідати про традиції та спосіб життя різних народів чи груп людей.
Подорожуйте. Не завжди для цього треба їхати в далекі країни. Щоб показати дитині, що люди мають різні традиції, достатньо відвідати декілька інших міст чи сіл з іншого регіону і разом почути інші акцент, говірку чи діалект, а ще побачити яскраві приклади звичаїв та традицій, відмінних від ваших. В Україні навіть у сусідніх селах можуть по-різному святкувати ті самі свята.
Крок четвертий. Досліджуйте та плекайте традиції своєї родини та народу.
У результаті соціального дослідження американські вчені дійшли цікавих та неочікуваних висновків: щоб дитина була більш чутливою до інших культур, звичаїв та традицій, треба виховувати у неї гордість за власну культуру, традиції народу, родини тощо. Навчаючись розуміти й цінувати своє, ми краще вирізняємо відмінне та його особливості. І саме завдяки цьому маємо змогу навчитися поважати відмінності інших.
Важливо пояснити дитині, що «наше» і «моє» важливе і цінне для нас. Але таким самим цінним і важливим є «своє» для інших людей. І завдання кожної людини – навчитися поважати і своє, і чуже. Такі правила соціальної взаємодії, бо ми живемо у світі різноманіття, і щоб усім було добре, треба вміти це різноманіття приймати. Ми потребуємо, щоб нас приймали. Так і кожна інша людина чи народ цього потребують. Покажіть дитині, що різноманіття – це цікаво. Усі ми різні, і від цього наше спілкування стає цікавішим, ми можемо повчитися одне в одного чогось нового.Крок п’ятий. Вивчати треба не лише культурні особливості свого народу. Щоб розуміти та приймати інших, треба вчитися розуміти себе.
Щоб дитина могла співпереживати, розрізняти потреби інших, вона повинна навчитися ідентифікувати власні потреби. Учіть дитину пізнавати свої почуття, вподобання, особливості та сильні сторони.
Наприклад, навчіть розуміти та усвідомлювати своє хвилювання. Тоді дитині буде легше зрозуміти, що інші люди теж можуть хвилюватися.
Нехай дитина поміркує про свої звички, навчиться розуміти, що вона насправді любить і що їй подобається.
- Отож, розуміння того, що таке толерантність, є вкрай важливим знанням для кожної людини. Така обізнаність формує нашу поведінку в соціумі, наші судження та дії стосовно інших. Це наша соціальна компетентність. І вона важливіша за решту всіх компетентностей, разом узятих, адже ким би ми не були, які б цілі перед собою не ставили і чого б не досягали, ми усі живемо серед людей. І ще варто пам'ятати одну істину: діти переймають правила соціальної взаємодії від дорослих. Тому, перш ніж висловити судження про когось чи вчинити дію, що зачіпає чужі інтереси, поставте собі запитання: чи хотіла б (хотів би) я, щоб моя дитина вчинила так само? Це і буде відповіддю на питання, як навчати дітей толерантності.
Коментарі
Дописати коментар