Особливості спілкування з твариною, які здатні пробудити в дитині любов і турботу
Якщо ви вагаєтесь придбати домашню тварину для вашого малюка і при цьому акцентуєте свою увагу на додаткових турботах і фінансових витратах, подумайте ось над чим: експерти стверджують, що для маленької дитини переваги від наявності вихованця можуть мати далекосяжні позитивні наслідки, сприяючи зміцненню довіри, самоповаги та співчуття. У стосунках з домашнім улюбленцем малюк зможе осягнути свої перші уроки вірності та довіри.
Як це все відбувається? У вашій присутності, звісно. Маленькі діти природним чином тягнуться до тварин, і спочатку вони вчаться поводженню з ними, дивлячись на вас. Чи кидаєте ви каменем у кішку, яка опинилась на вашому шляху? Чи лаєте собаку? Малюк буде дивитись, як ви ставитеся до тварини, як розумієте її, як гладите. А отже, для вас це унікальний шанс наочно змоделювати образ доброти.
Дії мають наслідки
Наявність домашньої тварини допомагає малюкам – особливо тим, які за своєю природою є егоцентристами – наблизитись до розуміння величезного світу, який їх оточує. Багато дітей реагують на маленьких тварин з любов'ю й ніжністю. Але в них також може виникнути спокуса подивитися, що станеться, якщо вони потягнуть кішку за хвіст або сильно притиснуть хом'ячка. Малюки бачать, що їхні дії впливають на вихованця. Їм це дуже цікаво. Важливо при цьому вказати на можливі наслідки такого ставлення до тварини, сказавши щось на зразок: «Якщо ти будеш тягти собаку за хвіст, йому буде боляче, він буде сердитись, але якщо ти погладиш його ласкаво й ніжно, йому буде приємно, і песик стане виляти хвостом».
Заради безпеки вашої дитини, а також самого вихованця ви повинні бути присутніми під час їхнього спілкування, щоби вчасно пояснити, як певна поведінка може виявитись ненормальною, тому що ображатиме одного з них. Те, як ви й сім'я реагуєте на події, що відбуваються в житті домашньої тварини – відводите її до ветеринара, коли вона хворіє, навчаєте її різних команд тощо – може продемонструвати малюку справжні цінності вашої родини, такі як турбота про природу або допомога найслабшому серед нас.
Життя або смерть
У дітей процес формування потужних зв'язків з домашнім улюбленцем не займає багато часу. Часто вони вважають вихованця частиною сім'ї, настільки ж важливою, як рідний брат або сестра. Малюки можуть розмовляти з твариною, розповідаючи їй свої секрети й довіряючи найбільші таємниці, а також проектувати на тварин свої почуття, такі, як страх або самотність, наявність яких у самих собі вони не в силах визнати.
Домашня тварина здатна подарувати дітям особливий комфорт, який дорослий світ не завжди може надати. Смерть домашнього вихованця вимагає особливої уваги. Багато вихователів дитячих садків, на чиїх очах діти переживали смерть їхніх улюблених тварин (із «живого куточка»), уважають, що хоча малюкам і сумно від своєї втрати, насправді діти не бояться смерті.
За словами однієї з виховательок, одного разу, коли улюблена золота рибка дітей померла, вона попросила їх подумати й вибрати спосіб ушанувати її пам'ять; діти проголосували за те, щоби влаштувати в кімнаті парад на її честь. Іншим разом, коли померла улюблена морська свинка, одна дівчинка запропонувала покласти тварину на шарф і вказала ті ознаки, за якими можна було визначити, жива вона чи мертва. Дітям дозволили доторкнутись до неї, допомогти її поховати, а пізніше запропонували написати морській свинці прощальний лист, висловивши свою любов до неї. Навіть 3-річний малюк здатний пройти через ритуал скорботи.
Щоб не допустити розвитку в дитини страху смерті, важливо вказати їй на одну із двох простих причин, з яких це могло статися з вашою домашньою тваринкою: вона була дуже стара або тяжко захворіла. Але тільки не кажіть дитині, що її вихованець заснув.
З першого дня, коли домашній улюбленець з'являється у вашому домі, й аж до моменту, коли він помирає, весь цей час він буде грати величезну роль у житті й уяві вашої дитини, пробуджуючи інстинкт любові й турботи, оскільки тільки тварина здатна його пробудити.
Поради батькам про те, як навчити малюків безпечного та дбайливого ставлення до тварин
Трирічна дитина тягне собаку за хвіст, бігає за голубами й не дозволяє, щоб їхня зграя спокійно поїла висипане зерно. Є й інші ситуації: насильницьке купання кота або топтання дощового черв'яка, який випадково опинився на шляху дитини. Це що – неприязнь до тварин? Звідки вона взялась у дитини?
Деякі люди навіть починають подумувати про те, чи не народжені діти для того, щоб знущатись над тваринами. Ні, це зовсім не так. Тварини для дітей це такий самий об'єкт дослідження та спостереження, як, наприклад, їхні іграшки. Малюки щиро не розуміють, що завдають тварині шкоду. На жаль, діти не мають уродженої поваги до тварин. Цієї цінної навички необхідно вчитись.
Але батьки не повинні ігнорувати й нехтувати поганим поводженням із тваринами лише тому, що дитина робить це неусвідомлено. Відсутність батьківської реакції призведе до негативних наслідків як для дитини, так і для тварини. Щоб така ситуація не виникла, необхідно вже в самому ранньому віці вчити малюка доброзичливого ставлення до тварин. Як же переконати дитину поважати тварин?
Спостереження за тваринами
Із твердістю, рішуче й у той же час терпляче намагайтесь боротися з типовими дитячими спробами знищення живих істот. Забороняйте топтати чи палити мурах або відривати крила метеликам. Завжди, як тільки з'являється можливість, разом спостерігайте за красотою польоту метелика, працьовитістю мурах або за білочками. Розповідайте дитині про життя та значення тварин для навколишнього середовища. Зверніть увагу малюка на той факт, що світ без метеликів, пташок, кошенят або собачок не був би таким прекрасним.
Читайте дитині книжки про життя тварин. Разом розглядайте барвисті ілюстрації. Спочатку показуйте картинки, на яких зображені домашні тварини або ті, яких розводять у сільській місцевості, а потім уже більш екзотичні. Ось кілька назв книг, на які вам варто звернути увагу: Віталій Біанкі «Велика книга оповідань», Михайло Андрєєв «Васька», Борис Житков «Розповіді про тварин», Володимир Камєнєв «Довга дорога додому», Джоель Чендлер Харріс «Казки дядечка Римуса. Братик Кролик і Братик Горобчик», Фелікс Зальтен «Бембі», Ернест Сетон-Томпсон, Джералд Даррелл «Розповіді про тварин».
Заборона дратувати тварин
Поясніть дитині, що дратувати тварину, наприклад, махати кісткою перед собачої мордою, – це шкідливо й головне, дуже небезпечно! Також дитина повинна дізнатись від вас про те, що забороняється відбирати у тварини улюблену іграшку чи переривати її сон. Розкажіть дитині про те, що тварина, як і людина, не любить, коли їй заважають, і іноді хоче побути в тиші одна.
Чуйне поводження із твариною
Багато дітей мають природну схильність обдаровувати тварин надмірною ласкою. Однак для тварини таке поводження зазвичай буває виснажливим. Тому батькам слід показати дитині, як треба ласкаво й у той же час безпечно поводитися із тваринами. Батьки можуть продемонструвати правильне делікатне та повільне погладжування тварини, наприклад, використовуючи для наочності улюблену іграшку дитини. Можна весело пограти у гру, в якій хтось із вас буде «кошеням», а інший проявить по відношенню до нього ніжність, чуйність і ласку. Потім можна помінятись ролями. До речі, учіть дитину обережності по відношенню до тварин, але не прищеплюйте страх, який може виникнути вже тільки від одного їхнього виду.
Кілька правил обережності:
- Якщо собака гарчить, не намагайсь утекти, це робити не можна. У такій ситуації слід сісти навпочіпки чи закрити обличчя руками.
- Не слід наближати обличчя до мордочки кота чи собаки.
- Підходячи до тварини, необхідно рухатись повільно.
- Діти не повинні підходити до тварин-хуліганів.
- Діти повинні уникати контакту з невідомими їм тваринами.
Страждання тварин
Переконайте дитину, що тварина – це жива істота, яка відчуває біль так само, як і людина. Розтлумачте своєму малюку, що смикати за хвіст або притискати вуха кота боляче так само, як боляче було б дитині. Введіть правило, що така поведінка неприпустима.
Контакт дитини із тваринами
Якщо у вас є домашня тварина, то дуже ймовірно, що дитина швидко проявить до неї симпатію. Можливо, у вас є тітка чи бабуся, в якої вдома є свій чотириногий друг. Постарайтесь відвідувати її частіше. Завдяки цьому дитина, перебуваючи поруч із тваринами, почуватиметься впевненіше. Ми завжди людяніше ставимось до тих, з ким відчуваємо себе впевнено. Після відвідин і спостереження за тваринами в тітки, бабусі, у парку або в зоопарку діти неодмінно охочіше почнуть поважати тварин.
Коментарі
Дописати коментар