Перейти до основного вмісту

Запобігання кібербулінгу і подолання його наслідків

 

Основні принципи профілактики і подолання кібербулінгу

Кібербулінг — це переслідування інших осіб з використанням сучасних електронних технологій: Інтернету (електронної пошти, форумів, чатів, ICQ) та інших засобів електронної техніки — мобільних телефонів, пейджера. Принципи опрацьовано психологами і освітянами Європи і Америки, де Інтернет-бум розпочався раніше, ніж в Україні. Батьки, які найбільшою мірою зацікавлені у благополуччі дитини, мають знати основні принципи протистояння кібербулінгу.

1. Уважність до дитини.

Дослідження медіакультури молоді показують, що підлітки мають відокремлені від дорослих віртуальні практики. Це стосується навіть телевізійних переглядів. Онлайн-практики підлітків іще більше приховані — батьки фактично відсутні у тому віртуальному світі, де проводить час їхня дитина, в Інтернеті вони ходять до різних місць різними маршрутами. Як звертають увагу дослідники, чомусь нікого не дивує, що батьки добре інструктують дитину щодо маршрутів руху і правил користування, наприклад, велосипедом, проте, привносячи в родину нові технології (мобільний телефон, відеоплеєр, комп’ютер, Інтернет тощо), вони залишають дитину наодинці з невідомою реальністю.

Канали до віртуального світу потребують регулювання, введення чітких правил користування, що запобігає небезпекам і роз’яснює, в яких випадках і яка поведінка вважається нормальною і буде безпечною. Важливим елементом батьківського контролю є розташування комп’ютера в зоні спільного користування, де, займаючись паралельно власними справами, дорослі можуть ненав’язливо спостерігати час від часу за реакціями дитини, коли вона перебуває в Інтернеті, а також легше контролювати час роботи з комп’ютером (особливо критичним це є для молодших підлітків, у яких власна довільна поведінка і вольові процеси перебувають на етапі формування).

Батьки мають уважно вислуховувати дитину щодо її вражень і дій у віртуаль­ному середовищі, знайомитись із сайтами і тими кібертехнологіями, що їх використовують діти. Важливо звертати увагу на тривожні ознаки, що можуть вказувати на перетворення вашої дитини в жертву внаслідок кібербулінгу: дитина виглядає засмученою після онлайн-режиму, перегляду повідомлень, вона віддаляється від спілкування з однолітками, погіршує академічну успішність (хоча останнє може свідчити й про інші негаразди). Важливо відстежувати онлайн-репутацію власної дитини (для цього періодично здійснюйте пошук, наприклад, в Гуглі за ім’ям вашого сина чи доньки). Перманентність спілкування, певні ритуали і сімейні традиції обговорення підсумків дня чи тижня дають змогу здійснювати моніторинг проблем, у тому числі й тих, які виникають у віртуальній частині соціального світу вашої дитини.

2. Реагування на проблему.

По-перше, необхідно зберегти свідчення факту кібербулінгу. Хоча негативні повідомлення можуть не розгорнутися в серйозний кібербулінг, корисно зробити копію з цих повідомлень (допомогти дитині зробити це, якщо вона ще не знає як).
По-друге, хоч би як вас особисто вразило те, що показала вам дитина, зберігайте спокій, не лякайте її ще й своєю бурхливою реакцією. Ваша задача-мінімум — емоційна підтримка. Не треба принижувати значення виявленого кібербулінгу, але й не можна лякати: дайте дитині впевненість, що цю проблему можна подолати. В жодному разі не допускайте покарання дитини (вияв незадоволення, заборона користування) за те, що вона вам довірилася: дитина не винна в нападах інших на неї, вона вже постраждала; врешті, якщо ви її не підтримаєте, наступного разу вона до вас просто не звернеться, залишившись, можливо, в складнішій ситуації без вашої допомоги.

По-третє, проговоріть з дитиною ситуацію, що трапилась. Використайте цей випадок для формування медіакультури вашої дитини, повторіть найпростіші правила безпеки користування Інтернетом (не спілкуватися з незнайомцями, не повідомляти їм своє ім’я, адресу, телефон, берегти в таємниці паролі тощо), розкажіть, як запобігати кібербулінгу надалі.

Орієнтовні питання для бесіди з дитиною щодо випадку кібербулінгу, якщо дитина постраждала:
• Якою була твоя реакція, коли ти вперше побачив сайт/лист/тощо?
• Як ти себе почуваєш через те, що сталося?
• Що було для тебе найважчим?
• Як твої друзі реагували, коли почули, що сталося?
Питання для завершення розмови:
• Як ти думаєш, що є головним у тому, що ми обговорювали?
• Що ти хочеш бачити результатом нашої розмови?
До підсумкової домовленості бажано включати поради щодо:
• відшкодування збитків (моральної шкоди),
• способів відновлення благополуччя,
• імовірної помсти,
• правил безпеки,
• часу наступної бесіди чи звернення при потребі.

Якщо ви вже провели таку бесіду, не вважайте, що справа завершена. Медіаімунітет, як і біологічний імунітет до інфекції, не формується раз і назавжди, а потребує періодичного оновлення.

Пам’ятайте, що найкращим жанром бесіди з підлітком є паритетна дискусія, а не менторське нав’язування хоч якнайкращих правил: проблематизуйте міркування, створюйте правила разом, домовляйтеся, укладайте конвенції.

3. Роз’яснення ситуації.

Аби зняти напруження й страх дитини, в залежності від її віку, варто доступно пояснити, чому виникає кібербулінг і чому саме вона стала жертвою. Кібербулери керуються однією зі стратегій. По-перше, це стратегія реваншу: діти, що зазнали нападок в реальному житті, можуть спробувати бути булерами у віртуальному середовищі. По-друге, — втеча від нудьги, розваги без усвідомлення можливих трагічних наслідків розвитку подій, спровокованих кібербулінгом. По-третє, — посилення реального булінгу інформаційно-комунікаційними технологіями, що створює феномен комплексного булінгу.

Варто також пояснити, що агресивні випади імовірних булерів поширюються на більшість членів соціальної групи, але жертвами систематичного булінгу стають не всі. Саме у вразливості та інших особливостях поведінки жертви лежать ті риси, які замикають коло булінгу, отже виховувати потрібно не лише булера, а й жертву.

Дитина імовірно може бути жертвою булінгу, якщо вона:

• зазвичай тиха, обачлива, чутлива дитина, яку можна легко зворушити і фруструвати (увести в ситуацію дезорганізації свідомості й діяльності в стані безнадійності),
• відчуває невпевненість і страждає від низької самооцінки,
• має мало друзів і соціально ізольована,
• боятися, що їй заподіють шкоду,
• часто в стані тривожності й пригніченості,
• фізично слабша, ніж більшість однолітків (особливо важливо для хлопчиків),
• вважає, що легше проводити час із дорослими (батьками, вчителями, тренерами), ніж з однолітками.

Якщо ви особисто не стикались із проблемою кібербулінгу, це не свідчить про її відсутність в ситуації з вашою дитиною (особливо підлітка). Варто бути готовим — адже найближчим часом ця проблема може гостро постати при подальшому впровадженні Інтернет-технологій у життя.
Аналіз показує, що кібербулінг як форма проявів жорстокості у віртуальному просторі має соціально-психологічну природу і базується на засвоєнні підлітками законів соціальної нерівності та боротьби за владу.

Профілактика кібербулінгу сприяє формуванню загальної готовності дитини до конструктивної взаємодії в сучасному складному соціумі з почуттям власної гідності.
Знищити цілком кібербулінг, як і традиційний дитячий булінг в його мінімальній формі, принципово неможливо, але це не означає, що дорослі можуть ігнорувати це явище, відсторонюватись від регулювання підліткових конфліктів. Профілактична робота дає можливість зменшити страждання і довготривалі негативні психологічні наслідки жертв цькування, запобігти ескалації терору і непоправних трагедій.

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Роль гри у розвитку психології дитини - вплив та значення

  Гра – це одна з найважливіших складових розвитку психології дитини. Вона має велике значення для формування різних аспектів особистості, таких як емоційна стійкість, соціальні навички, творчість та інтелектуальний розвиток. Гра впливає на розвиток дитини на різних рівнях – фізичному, інтелектуальному, соціальному та емоційному, і виконує різні функції в цьому процесі. Функція гри полягає в тому, щоб допомогти дитині розвивати навички і вміння, які вона буде використовувати в майбутньому. Гра допомагає розвивати фантазію, творчість та вміння працювати в команді. Вона стимулює розвиток моторики, координації рухів та розумових здібностей. Крім того, гра сприяє розвитку емоційної сфери, навчаючи дитину розпізнавати і виражати свої почуття, контролювати свої емоції та встановлювати соціальні зв’язки. У грі дитина отримує можливість досліджувати, експериментувати та вирішувати проблеми. Це дозволяє їй розвивати свою творчу та аналітичну мислення. Гра також сприяє формуванню внутрішньої...

Вправи з тренування мозку для дітей

  Шість видів тренування виконавчих функцій мозку й поліпшення комунікації для дітей Коли ми дивимося на дітей, та й на людей в цілому, неважко помітити, що всі ми маємо індивідуальні особливості в роботі нашого мозку. Ви, як батьки, можете бачити їх у своїх дітях щодня. Ваш син здатний точно припустити, скільки часу йому знадобиться для виконання письмового домашнього завдання, а ваша донька, здається, завжди думає, що вона впорається з ним всього лише за годину, хоча їй ніколи не вдається укластися в зазначений термін. Або ж одна дитина запам'ятовує все, про що їй говорять, а інша вже за хвилину не може згадати, наприклад, логін і пароль, названий вами. Здатність планувати й регулювати свою поведінку, змінюючи свою реакцію залежно від контексту ситуації, є високорівневим нейрокогнітивним процесом, відомим також як виконавчі функції. Також виконавчі функції включають в себе здатність регулювати свої емоції, робити правильний вибір, вирішувати проблеми, бути гнучким, організованим ...

Як зрозуміти почуття дитини за допомогою малюнка

  Поради батькам про те, як розпізнати та перебороти страхи та хвилювання дитини, не використовуючи слова У ході переживання особистої травми або національної кризи дуже важливо, щоби батьки та вчителі давали дітям можливість виразити себе, свої почуття й відповідні інструменти для цього. Діти, так само як і дорослі, відчувають потребу порозмовляти про свої страхи та побоювання. Вони звертаються до нас у надії мати певну стабільність у цьому нестабільному світі. І відчувають турботу про себе тільки тоді, коли для них продовжується нормальне життя, коли їх уважно вислуховують і коли шляхом досвіду вони дізнаються, що їх запитання не менш важливі, ніж відповіді У випадку кризової ситуації будьте пильні й не пропустіть у поведінці дітей таки ознаки переживань: вираження широкого спектра емоцій; соматичні (тілесні) хвороби – особливо болі у шлунку; проблеми зі сном (часті пробудження, жахливі сни); тривожність при розлуці з батьками; підвищену прив’язаність до дорослих; роздратованість...