Щороку 3 грудня разом із світовою спільнотою Україна відзначає день людей з інвалідністю. Разом з нами живуть люди, фізичні можливості яких обмежені. Це ті, хто з певних причин не може повноцінно забезпечувати себе, доглядати за собою. Інвалідність може бути вродженою і набутою в результаті травм, інфекцій, тощо.
Міжнародний день людей із інвалідністю не є святом, а покликаний привернути увагу до проблем цих людей, захисту їхніх прав, гідності і благополуччя, акцентує увагу суспільства на перевагах, які воно отримує від участі людей з інвалідністю у політичному, соціальному, економічному і культурному житті. Цей день є нагадуванням людству про його обов’язок виявляти турботу і милосердя до найбільш незахищеної частини суспільства – людей із інвалідністю.
Україна, як і всі цивілізовані країни з високою культурою людських відносин, до таких людей ставиться, як до людей з особливими потребами, які потребують додаткової уваги суспільства. Такі люди не називають себе інвалідами, вони не вимагають до себе жалю, для них важливе лише елементарне – можливість жити. Бути в суспільстві, самореалізуватися, мати доступ до гідної освіти і робочих місць.
Проведення Міжнародного дня людей з обмеженими фізичними можливостями спрямовано на привернення уваги до проблем цієї категорії суспільства, захист їх гідності, прав та благополуччя. Це день підведення підсумків зробленого, аналіз фактичного становища людей з особливими потребами в суспільстві і визначення планів щодо поліпшення їх життєвого рівня.
Відзначаючи Міжнародний день інвалідів, прогресивне людство засвідчує цим, що громадяни з обмеженими фізичними можливостями потребують особливої уваги. Для них мають бути створені такі умови, які дають змогу відчувати себе рівними серед рівних. Адже саме ставлення до інвалідів визначає ступінь цивілізованості суспільства. Захищаючи гідність таких особливих людей, ми захищаємо своє людське обличчя.
Увага держави та милосердя, толерантність кожного з нас допоможуть спростити життя людей з обмеженими можливостями, створити майбутнє, де б люди не були виключені з соціуму з-за проблем зі здоров`ям.
Як правильно говорити з дітьми про інвалідність
Батьки часто зіштовхуються із доволі делікатною ситуацією, коли дитина бачить людей з інвалідністю. Дитина може поставити нетактовні питання про інвалідність, може дивно відреагувати, може сказати щось різке й недоречне.
Через війну в Україні тисячі людей зазнали поранення та ушкодження, внаслідок яких стали інвалідами. І мова не лише про військових, а й про цивільних людей, які постраждали під час обстрілів та бомбардування українських міст. Крім того, в Україні є багато людей з обмеженими можливостями, адже інвалідність може бути не лише набутою, а й вродженою.
Я підготувала для вас кілька прийомів, як говорити про інвалідність так, щоб нікого не образити. А головне, як виховати в дитині адекватне сприйняття людей з інвалідністю.
Замість слів «хвороба» або «хворий» вживайте прийменник «з»
Поясніть дитині, що інвалідність – це явище, коли людина не може робити певні речі, які можете робити ви з дитиною.
- «Дитина з інвалідністю» замість «інвалід».
- «Дівчинка з аутизмом» замість «аутистка».
Що відповідати, коли дитина питає: «Чому виникає інвалідність?»
Тут буде достатньо короткої відповіді. Довгу відповідь дитина не сприйматиме, а з науковим обґрунтуванням можна дати маху, і заплутати і дитину, і себе.
Скажіть дитині:
- «Просто так буває. Так сталося, що у людини є інвалідність».
Вчіть бачити дитину (людину), а не інвалідність
Не варто удавати, що інвалідності не існує, але й не акцентуйте на цьому увагу. Говоріть про особистість, про характер, про поведінку.
- «Всі люди різні, без виключень. Не буває двох однакових людей, у кожного є свої особливості. От ти, наприклад, бігаєш, а хлопчик пересувається на візочку. Бути різними – це нормально».
Акцентуйте увагу на тих речах, які об’єднують, дітей.
- «Дітям з інвалідністю не потрібні якісь спеціальні ігри та іграшки. Вони бавляться з Лего, машинками та ляльками. Так само як і ти. Давай запитаємо у хлопчика, яка його найулюбленіша іграшка?».
Вчіть дитину підтримувати, а не жаліти
Всі люди різні, але при цьому всі рівні. Поясніть дитині, що підтримка – це розмова на рівних. Таке спілкування нікого не принижує. Говоріть про інвалідність звичайно, спокійно і відкрито. Тобто так, як говорите завжди.
Допоможіть дитині зрозуміти, що інвалідність буває різна
Не бійтеся розповісти дитині про різноманітні засоби, які допомагають дітям з інвалідністю. Акцентуйте на тому, що це саме інструменти допомоги.
- «Інвалідні візки та пандуси допомагають дітям з проблемами ніжок або хребту».
- «Слухові апарати допомагають дітям із вадами слуху. Так вони ліпше чують».
- «Шрифт Брайля – це спеціальний шрифт, який допомагає дітям із вадами зору».
- «Собаки-поводирі допомагають дітям із вадами зору прийти туди, куди їм треба».
- «Діти, які не можуть говорити, спілкуються мовою жестів. Уявляєш?
- Бажаємо всім людям з особливими потребами витримки, оптимізму, здоров`я, можливості втілити в реальність Ваші плани та задуми!
Коментарі
Дописати коментар