Що таке емпатія та як її розвинути?Як навчитись чуйності?

 

                                 

 

                         Що таке емпатія?

Емпатія – це здатність розуміти емоційний стан іншої людини та співпереживати їй.

Нам часто помилково здається, що людина, яка відчуває емпатію, має допомагати іншим. Але емпатія – це просто розуміння стану іншої людини, її емоцій і зменшене почуття того самого. Емпатія не дорівнює дії. Емпатична підтримка – це про те, що я розумію тебе, твої емоції і зараз тут з тобою. На цьому емпатія може закінчуватися.

Навіщо вона потрібна?

Людина – соціальна істота. Ми не можемо існувати окремо, тому для нас важливо відчувати підтримку, турботу і розуміння інших. Існує теорія прив’язаності, за якою так само, як маленька дитина потребує турботи й піклування батьків, доросла людина потребує підтримки інших. І це може реалізуватися саме завдяки емпатії

Емпатія — це широке поняття, яке стосується когнітивних та емоційних реакцій людини на переживання іншого. Емпатія збільшує ймовірність допомагати іншим і виявляти співчуття. "Емпатія — це складова моралі. У тому, щоб люди дотримувались Золотого Правила, дуже допомагає, коли вони можуть поставити себе на місце іншої людини"

Емпатія також є ключовим компонентом успішних стосунків, оскільки вона допомагає нам зрозуміти перспективи, потреби та наміри інших людей.

 Два типи емпатії

Дослідники вирізняють два типи емпатії. У соціальній психології емпатію відносять до емоційної чи когнітивної "відповіді" (реакції) на подразник. Емоційна емпатія складається з трьох окремих компонентів. Перший — це ті самі почуття, що й в іншої людини. Другий компонент, особисте страждання, базується на власному гіркому досвіді у відповідь на сприйняття чужого непростого становища. Третій емоційний компонент — співчуття до іншої людини — є тим, що найчастіше асоціюється з вивченням емпатії в психології.

Важливо зазначити, що негативні відчуття, пов'язані з емоційною емпатією, не обов'язково відображають стан іншої людини. Хоча людям, які співчувають, неприємно, коли хтось падає, вони не відчувають такого ж фізичного болю. Цей різновид емпатії особливо актуальний, коли йдеться про дискусії з приводу співчутливої поведінки людини. Існує позитивна кореляція між почуттям співпереживання та готовністю допомогти іншим.

Багато найблагородніших і найгуманніших вчинків в історії людства, включно з наданням допомоги незнайомцям та стигматизованим людям, мають емпатичні корені. Правда, вчені досі не можуть визначитись, на чому базується первинний поштовх допомагати: на альтруїзмі чи власних інтересах.

Як ми співпереживаємо

Експерти в галузі соціальної нейронауки розробили дві теорії, намагаючись краще дослідити емпатію. Перша — теорія імітаційного моделювання — стверджує, що "емпатія можлива через те, що коли ми бачимо іншу людину, яка відчуває емоцію, ми симулюємо відчуття як комп’ютерну гру. Або уявляємо цю емоцію в собі, щоб розуміти, як вона (інша людина) почувається.

В цій теорії є і біологічна складова. Науковці виявили попередні докази "дзеркальних нейронів", які вистрілюють, коли люди спостерігають і відчувають емоції. Також є частини головного мозку в медіальній префронтальній корі (відповідальній за типи думок вищого рівня), які блокують самозакоханність, відчуття переваги.

Порушення емпатії вважаються симптомом щонайменше трьох захворювань: нарцисичного розладу особистості, психопатії, а також порушень, пов'язаних з аутизмом. 

Емпатія — складна річ?

Простіше буде відповісти "так". Переживання всього спектру емпатії — міжособистісної та соціальної — передбачає обмін фізичними й емоційними почуттями. Треба мати повагу до досвіду іншої людини, без нав’язування власних тлумачень.

Не перевантажуватись, не спалювати життєву енергію, переживаючи ці почуття. Емпатія — складний стан, і потрібно багато здібностей, щоб його розвивати. Не перешкоджайте цій складності. Емпатичність стане в пригоді у будь-яких стосунках, бо час від часу кожен з нас потребує такої специфічної дипломатії.

А чи можна цього навчитись

Необхідно! Як і у випадку з фізичним тренуванням, весь секрет полягає в регулярності, повторюваності дій. Інакше занадто тонке відчуття просто банально не приживеться. Що треба робити?

 1. Киньте собі виклик. Переживайте складні враження, які висувають вас за межі зони комфорту. Опануйте нову звичку — наприклад, гру на музичному інструменті, малювання чи іноземну мову. Здобудьте професійну компетентність в галузі, з якою не були знайомі раніше. Коли ти в чомусь "нуль", абсолютно "не в матеріалі", це породжує смирення. А саме воно і є ключовим фактором емпатії.

2. Вийдіть зі звичного оточення. Подорожуйте, досліджуйте нові місця та культури. Це дає вам можливість оперувати більш універсальними поняттями і краще розуміти людей.

3. Отримайте відгуки. Попросіть залишити відгуки про ваші емоційні навички (наприклад, вміння слухати) у сім’ї, серед друзів та колег, а потім періодично звіряйтеся з ними, щоб побачити прогрес.

4. "Прокачуйте" серце, не лише голову. Читайте літературу, яка вивчає особисті стосунки та емоції. Доведено, що це покращує емпатію в молодих лікарів.

5. Приміряйте чужий досвід на себе. Вчіться не тільки розказувати про себе, а і слухати про проблеми інших. Так ви автоматично поліпшуєте свій "соціальний портрет".

6. Вивчіть свої упередження. У всіх нас є приховані (а часом і не дуже приховані) упередження, які заважають нашій здатності слухати та співпереживати. Вони часто зосереджені навколо видимих ​​факторів, як-от вік, раса та стать. Ви не думаєте, що у вас є упередження? Подумайте ще раз, тільки цього разу відповідайте чесно. Не потурайте власній гордині.

7. Виховуйте почуття цікавості. Чого ви можете навчитися від дуже молодого колеги, який ще не є досвіченим у професійному плані? Що можете дізнатися від клієнта, якого вважаєте "вузькопрофільним"? Допитливі люди ставлять багато запитань, що допомагає їм краще зрозуміти оточуючих.

8. Не бійтеся запитувати. Вчіться ставити правильні питання — не про щось буденне, але й не про "вічні істини". Шукайте золоту середину.