Як допомогти дитині обрати професію

 

Батьки завжди бажають успіхів своїй дитині. Ми мріємо про її щасливе життя, сповнене перемог і комфорту. Саме тому намагаємося полегшити шлях до зірок з моменту, ще коли маля ходить у дитсадок. Записуємо його на всі гуртки, що можуть знадобитися в майбутньому, від англійської до карате, бо пам’ятаємо – колись з нею станеться профорієнтація. Але що робити, якщо дитині нічого не подобається?

З цього матеріалу ви дізнаєтеся, як спрямовувати її в навчанні, чому не треба змушувати її вивчати те, що не подобається, і як запам’ятати, що профорієнтація НЕ починається з пелюшок.

Дозвольте приймати рішення самостійно

Аби дитина навчилася відрізняти “своє” від “не свого”, дослухатися саме до себе і вірити персональним відчуття, батьки мають дати їй трохи простору. Багато людей у дорослому віці легко розуміють, що їм “треба” або що вони “вимушені” робити. При цьому вони геть не розуміють, що їм робити “хочеться”. Часто це стається саме через те, що їм або не давали вибору, або не вчили слухати власні бажання. 

Розуміння сильних сторін допоможе їй вдаліше обрати додаткову освіту та й в цілому майбутню професію. Але що робити, якщо ви слухали, спостерігали, водили на гуртки, але ні одне заняття так і не викликало в неї ентузіазму?

Продовжувати дослідження. Якщо ви спробували походити по гуртках, дитина досі нудиться, а ви почуваєтеся безпорадно, попросіть її зібрати невеличкий список справ, які поглинають її так сильно, що вона не помічає часу. 

Дозволяйте помилятися

Дитинство повністю складається з дослідження. Що таке світ, яке я займаю в ньому місце, що мені можна, що не можна, що подобається, що ні, де закінчуються мої кордони й починаються кордони іншого. Задача батьків – сформувати безпечний простір для цього дослідження. Це, зокрема, означає і можливість помилятися.

Звісно нам, як батькам було б легше, аби син прийшов одного дня й сказав “я хочу малювати”, і сам почав ходити в художню школу. І закінчив її. І пішов у художню академію. А потім ще й став відомим художником. Але не все так просто. Зазвичай шлях профорієнтації проходить полярні стадії від сьогодні космонавта до завтра аквалангіста і так по колу кілька разів.

Коли ваш спадкоємець відмовляється від всього, бо “Мені все не подобається”, правильно реагувати “А ми ВСЕ ще не пробували”

При цьому, якщо дитина постійно кидає захоплення, поговоріть з нею. Найчастіше це відбувається через відсутність критеріїв рівнів майстерності. Як я зрозумію, що я гарна танцюристка? Перемога у конкурсах, наприклад, або відстежування прогресу в реалізації якихось па. Які критерії успішності у вебдизайні? Реалізація проєкту, який на початку здавався неможливим. Говоріть про такі речі.

Насправді це дуже важливе питання – як конкретно я побачу-почую-відчую, що досяг певного рівня у будь-якій справі? Шукайте відповіді разом і постійно нагадуйте про те, якою була відправна точка. Допоможіть дитині сформувати розуміння особистого прогресу.

Сформуйте базову дисципліну

Дуже важливо дати дитині простір для самопізнання, самовиявлення та самореалізації. Проте слід пам’ятати, що батьки – провідники у світ, що функціонує за певними правилами. Тому слід сформувати для неї базову дисципліну. Але це має бути дійсно база, а не розширений її варіант про всяк випадок. 

Наприклад, чищення зубів не стосується сфери її інтересів, хобі чи професійних занять, тому привчіть її до цього ритуалу двічі на день. Так само як і до здорового харчування, стабільних прогулянок, фізичних навантажень та інших речей, що стосуються її фізичного та ментального здоров’я.

Домовтеся про обов’язкові предмети, що їх треба вивчати пильно, а через які в неї не має боліти голова. Пам’ятайте правило “бути принциповим у принципових речах”. Я занадто часто зустрічаю в практиці принциповість у форматі “відмінно з математики” замість відкритого діалогу з дитиною та довіри до її інтересів.

Пам’ятайте, що така важлива функція мозку як нейропластичність – здатність створювати нові нейронні зв’язки – знаходиться на максимумі в 12-13 років. Тому і до цього віку, і після важливо навантажувати систему саме заради розвитку. Але й не перевантажувати її, звісно. Тому навіть якщо конкретний інтерес або здібності досі не виявлені, сам процес пошуку – це також класний шлях розвитку мозку.

І головне. Якщо всі ваші старання зробити з програміста футболіста не спрацювали, видохніть, розслабтеся і прийміть це. На дворі 2025 рік – невже хтось ще обирає дітям професії? Нагадаю стародавню індійську мудрість: дитина – гість у твоєму домі: нагодуй, виховай та відпусти.