Уся правда про дитячу брехню: поради батькам

 

Психологічні аспекти дитячої брехні та поради про те, як навчити дитину бути чесною

Усі діти обманюють час від часу. Але пам'ятайте: від того, як ви реагуєте на брехню, буде залежати, зникне вона чи перетвориться на велику проблему.

Є діти – природжені вигадники. Одного дня ви застаєте свою маленьку доньку, яка стоїть на стільці й намагається відкрити вхідні двері, але ваша кмітлива дворічна крихітка стверджує, що насправді вона їх зачиняє. Виявляється, двері відкрила казкова Фіона, а вона лише намагається їх закрити, щоб ваш собака не вибіг на вулицю. У дитини може бути безліч подібних історій. Наприклад, якщо дівчинка хоче отримати іграшковий лейкопластир з набору «Привіт, Кітті», вона каже, що в неї йде кров, бо кролик ударив її м'ячем. Якщо вона влаштовує безлад, то звинувачує в усьому старших сестер, навіть коли в цей час вони знаходяться у школі. Ви з чоловіком, звісно, можете посміятись над такими історіями, але чи не є вони сигналом зародження нечесності?!..

Дитячі психологи до останнього часу не були впевнені в тому, що діти здатні обманювати. Звісно, вони можуть прикидатись, жартувати, фантазувати, неправильно про щось розповідати. Але навмисно намагатись обдурити іншу людину?.. Тепер вони знають те, що багато батьків уже давно підозрювали: усі діти роблять це. Акт маніпулювання правдою заради особистої вигоди є важливим етапом у розвитку дитини, таким же, як уміння самостійно одягатись або дотримуватись черги. Справді, дослідження показують, що талановиті, яскраві діти (які здатні придумувати історії та примушувати інших вірити в них) можуть оволодіти цією навичкою вже у віці 2 або 3-х років. Їх однолітки не надто відстають: уже до чотирьох років усі діти починають фантазувати, перебільшувати, брехати.

На щастя, той факт, що ваша дитина – великий вигадник, не означає, що вона виросте брехуном. Проте вам треба покласти край цій поганій звичці, перш ніж вона міцно вкорениться. Гніватись, сваритись на дитину або карати її не допоможе – вона просто навчиться обманювати більш мистецьки, щоб її не викрили наступного разу. Замість цього у статті пропонуються підходи та методи, які варто використовувати, щоб відучити дитину обманювати.

Профілактика брехні

Щоб розпочати обговорення важливого значення чесності, ви не повинні чекати того моменту, коли зловите дитину на брехні. Вона буде охочіше слухати вас, коли їй не треба буде виправдовуватись й бути насторожі.

• Читайте про це. Книги можуть допомогти вам порозмовляти на цю тему без звинувачень. Існує безліч дитячих книг, що розповідають про важливість чесності («Колискова для брата» Владислава Крапівіна, «Вірю – не вірю» Ганни Ігнатової та ін.). Ви також можете ділитись з дитиною історіями про те, як самі в дитинстві казали неправду. Наприклад, як ви крали сусідський виноград, а сусід зловив вас на гарячому, почав кричати на вас. Ви сказали матері, що лише грали в хованки у виноградних кущах і не чіпали грона винограду, і мама заступилась за вас перед сусідом. Розкажіть також, яким винним ви відчули себе у зв'язку з тим, що збрехали матері, і що в результаті зізнались їй у всьому.
• Подавайте приклад. Діти вчаться чесності в батьків. Наступного разу, коли ви захочете придумати привід, щоб не ходити на роботу або скасувати зустріч зі свекрухою/тещею, подумайте про те посилання, яке даєте дитині. Обман навіть з найкращих мотивів може принести неприємності й погано закінчитись.
• Пояснюйте дитині можливі винятки. До семи-восьмирічного віку діти починають розуміти нюанси «брехні заради порятунку»/«брехні на благо» або невинного обману. Він призначений для захисту почуттів іншої людини (наприклад, ви кажете тітці, що її подарунок вам дуже сподобався, хоча насправді ні). Хоча багато експертів уважають, що добрі наміри виправдовують такий обман, ви повинні дати зрозуміти дитині, що це вкрай рідкісні винятки з правила чесності.

​Тоді, коли дитина бреше

Ви знаходите невигадливий малюнок, виконаний перманентним маркером на стіні спальні. Винуватець знає, що йому загрожують неприємності. Ви бачите, як його маленький мозок працює, щоби придумати спосіб ухилитись від делікатної ситуації. Навіть якщо ви відчуваєте, що дитина зловживає вашою довірою, ще не пізно допомогти їй у всьому зізнатись.

• Зберігайте спокій. Діти частіше обманюють тоді, коли бояться вашої реакції. Приклад ситуації: двоє ваших дітей голосно з'ясовують стосунки у своїй кімнаті. Ви вриваєтесь із криком: «Що тут відбувається?». У паніці старша дитина хибно стверджує, що її молодший брат упав випадково, а потім після довгих розпитувань усе-таки зізнається, що штовхнула його. Тому й необхідно стежити за своїми реакціями. Ви можете спокійно спитати в дитини: «Чому ти плачеш?», і правда відразу випливе назовні. Виявляється, старший брат розлютився та штовхнув молодшого тому, що той забрав його іграшку. Просто попросіть старшого взяти іншу іграшку й помінятись нею з молодшою дитиною. Таким чином проблема вирішиться.
• Не провокуйте дитину на обман, не підставляйте її. Немає сенсу питати «Хто з'їв усі чіпси?», коли пакет порожній, а у вашої дитини забруднені пальці й губи. Можливо, ви очікуєте, що дитина зізнається, але з вашого боку це несправедливе випробування. Замість цього спробуйте щось на зразок: «Я бачу, що ти хотів перекусити. Будь ласка, наступного разу спитай мене. Якщо до обіду залишиться багато часу, я дам тобі кілька чіпсів. А тепер давай умиватись».
• Дякуйте за чесність. Нагорода за хорошу поведінку – це кращий спосіб повторити такий прояв поведінки ще раз. Коли п'ятирічна дитина зізнається, що випадково перекинула ляльковий будиночок старшої сестри, похваліть її за правду. Однак це не означає, що цим усе для неї і закінчиться. Вона повинна навести порядок і вибачитись перед сестрою.

​Коли правда виходить назовні

Коли ваша дитина цілеспрямовано вам каже неправду, ви можете сприйняти це як ляпас. Проте її нечесність не означає, що вона погана людина або що ви поганий батько, тому уникайте реагувати занадто емоційно.

• Вибачайте малюкові його фантазії. Брехня маленької дитини найчастіше лише прийняття бажаного за дійсне. Якщо ваша дитина каже: «У дворі пасеться поні», посміхніться й дайте відповідь: «Чудово, чи не так?», а потім повертайтесь до своїх справ.
• Пом'якшуйте свої звинувачення. Якщо ваша дитина відмовляється чесно розмовляти про інцидент, не треба піддавати її «інквізиції». Дуже небагато людей здатні зізнатись у брехні, коли на них чинять тиск, діти – не виняток. Замість цього ви можете сказати: «Я люблю тебе й хочу зрозуміти, що сталось, але деякі частини твоєї розповіді не здаються мені правдоподібними. Чому б тобі не обдумати все ще раз, і тоді ми зможемо продовжити обговорення». Рано чи пізно, дитина відкриє правду.
• Учіть дитину мистецтва вибачатись. Ваша дитина мусить знати, що може вибачитись за свою нечесність, просто сказавши: «Пробач мене, мамо, мені дуже шкода». Брехня, урешті-решт, – це всього лише помилка. Тому коли вона дійсно кається, ви повинні проявити у відповідь співчуття та прощення. При такому підході є велика ймовірність того, що ви виховаєте достатньо правдиву та відповідальну дитину. Багато в чому правдиву й відповідальну (будемо чесними!).

​Коли правда ображає

Коли дитина досягає віку дошкільника, ви можете почати вчити її бути чесною, не заподіюючи болю іншим людям і не ображаючи їх. Добродушний тон і м'яка посмішка сприяють досягненню цієї мети. Практикуйте вдома з дитиною доречні відповіді на різні сценарії розвитку подій, щоб ваша дитина знала, як поводитись із реальною життєвою ситуацією. Наприклад.

Дитина розчарована подарунком на день народження.

• Їй хочеться сказати: «Це не те, що я хотіла!».
• Тактовний варіант відповіді: «Дякую».

​Указівки батькам. Перед днем народження потренуйтесь з дитиною по черзі передавати один одному випадкові предмети в якості подарунків, а потім висловлювати свою вдячність. Коли дитина простягає стару іграшку, скажіть: «Дякую. Як зворушливо, що ти подумав про мене». Потім нехай дитина спробує зробити це аналогічним чином. Школяра можна попросити знайти позитивні (і правдиві) слова про подарунки, чи то банан («Жовтий – дуже веселий колір») чи то старий батьківський светр («Він такий м'який»).

Ви вечеряєте в гостях, і вашій дитині не подобається запропоноване блюдо.

• Їй хочеться сказати: «Фу! Як огидно це виглядає!».
• Тактовний варіант: «Ні, дякую, я не хочу».

​Указівки батькам. Якщо страву, яка не подобається дитині, уже подали, попросіть її взагалі нічого не казати й утриматись від незадоволеного виразу обличчя. Тихенько запропонуйте їй з'їсти всього лише один шматочок цієї страви або іншої на її тарілці. Ви також можете заздалегідь спитати у друга, до якого прийшли в гості, чи дозволено буде вам принести із собою йогурт і фрукти – те, що точно подобається вашій дитині.

Вашого малюка запрошує в гості інша дитина, але він не хоче йти.

• Йому хочеться сказати: «Я не люблю грати з тобою».
• Тактовний варіант: «Я повинен спитати маму».

​Указівки батькам. Ця відповідь дає вам шанс дізнатись, що насправді дратує вашу дитину в іншому малюку, й допомогти їй придумати ввічливий спосіб відхилити пропозицію.

Як поговорити з дитиною про брехню

Важлива розмова, яка допоможе дитині зрозуміти причини та наслідки своєї брехні

Коли дитина вам бреше, це викликає цілу гаму яскравих емоцій. Ймовірно, ви відчуваєте себе розлюченим, скривдженим і ображеним. Брехня дуже сильно засмучує батьків, тому що підриває фундамент довіри, який ми будуємо у відносинах з дітьми. Так що, якщо у вас у відповідь на брехню дитини виникла емоційна реакція - на продуману й «умисну» або ж «імпульсивну» брехню, яка виникла спонтанно, просто тому що дитина не встигла все обдумати, - вас можна зрозуміти, це нормально.

Але, як би ви не злилися, як би вам не було боляче або образливо в момент, коли ви зловили вашу дитину на брехні, важливо відповісти їй в спокійному і розміреному ключі і не реагувати емоційно - «Як ти смієш брехати мені? Тепер я вже ніколи не зможу повірити тобі знову!». Коли ми надмірно бурхливо реагуємо, це призводить до того, що наші діти концентрують свою увагу на нашій нерозумній поведінці, що відволікає їх від прийняття особистої відповідальності за свою власну поведінку.

Аналогічно, важливо не переборщити, накладаючи надмірне чи неналежне покарання, яке не відповідає обставинам, наприклад, «Ти покараний на цілий місяць! Ніякого комп'ютера!». І хоч від того, що ви озвучили неминучість покарання, вам може стати трохи легше, це ніяк не допоможе вашій дитині навчитися на своїй помилці.

Часто діти воліють просто «відбути покарання», ніж брати участь у конструктивній бесіді з батьками про причини та наслідки своєї брехні. Але розмова про брехню - це саме те, завдяки чому відбувається навчання вашої дитини, це можливість вплинути на її вибір на користь більш послідовної та відповідальної поведінки.

Що ми хочемо, щоб діти дізналися про брехню

Розмова з дитиною про причину її брехні здатна навчити важливим речам у трьох аспектах:

1. Розмова збільшує усвідомлення дитиною емоційного впливу брехні на інших людей. Брехня не вимовляється у вакуумі. Залежно від характеру брехні та її наслідків, діти здатні вплинути на життя багатьох людей, починаючи від братів і сестер до однолітків, однокласників, вчителів і тренерів. Діти мають тенденцію робити необдумані вчинки, часто вони не розуміють, як їх дії впливають на інших ... до тих пір, поки ви самі їм про це не розповісте.

2. Розмова підвищує рівень їх інформованості щодо впливу брехні на них самих. Діти, коли брешуть, можуть відчувати почуття провини, сорому, втрату самоповаги і зниження самооцінки. Вони позбавляються свободи і змушені терпіти збільшення батьківського нагляду. Тому корисно відкрито поговорити з вашою дитиною про ці сумні реалії, щоб вона стала більш обізнаною про те, як брехня впливає на неї, на її особистість в цілому.

3. Розмова вчить дітей тому, як важливі непорушні цінності. Система цінностей не може бути варіабельною або підбиратися для кожної конкретної ситуації; для того, щоб мати якийсь сенс, вона повинна бути послідовною. Система цінностей вашої дитини є наріжним каменем довіри у ваших стосунках.

Розмовляючи з дитиною про брехню, ви створюєте для неї можливість краще розуміти наслідки своїх вчинків і, зрештою, стати більш правдивою людиною.

Як домогтися успіху в розмові

Важливо не тільки зануритись у цю розмову. Після того як ви трохи заспокоїтесь і зробите припущення стосовно перспективи, націльте дитину на необхідність і важливість чотирьох наступних моментів:

1. Визначте наслідки або позбавте привілеїв. Безумовно, необхідно і доцільно визначити наслідки, які неодмінно настануть для дитини у зв'язку з її брехнею. Найбільш розповсюдженим наслідком є позбавлення привілеїв на певний період часу. Це відрізняється від суб'єктивно «вічного» покарання, про яке згадувалося раніше. При цьому призупинення дії певних привілеїв має бути пов'язане безпосередньо із вчинком.

Наприклад, ваш син каже вам, що в цю п'ятницю на вечірці обов'язково буде присутня доросла людина, відповідальна за її проведення, ви йому дозволяєте піти, а пізніше дізнаєтеся, що дорослих там взагалі не було. Ви можете відповісти наслідком, званим «перевірка». В осяжному майбутньому, ваш син втрачає привілей відвідувати за довірою будь-який з подібних заходів до тих пір, поки ви точно не впевнитеся, що дорослий там все ж буде присутній. До речі, цей наслідок, найчастіше виявляється дуже ефективним. Дітям не подобається така умова, і вони приходять до того, що все ж таки простіше сказати правду.

Відмова у привілеях на певний, суворо регламентований період часу, дуже важлива, оскільки допомагає дитині включитися і все осмислити. Так що час, який зазвичай витрачається на телефон або комп'ютерні ігри, буде проведений в думках про необхідність говорити правду і вчиняти обдумано, а не імпульсивно.

2. Скажіть дитині, що частиною наслідків буде розмова з вами про брехню. Деякі діти не хочуть говорити про це взагалі. Цей процес викликає емоції, які для них вкрай дискомфортні, тому вони будуть чинити опір за будь-яку ціну. У такому випадку, поясніть, що втрата привілеїв залишиться в силі до тих пір, поки не відбудеться змістовна розмова. Інші діти, можливо, поспішать обговорити все, щоб дія наслідків якнайшвидше припинилася. На думку автора, найбільш ефективним буде, якщо ви збережете зазначений термін припинення привілеїв, а не завершите його відразу ж після розмови. Тому, якщо ви вважаєте за потрібне забрати у свого підлітка мобільний телефон на тиждень, а він зважитися на серйозну розмову з вами вже через день-два, він все одно не матиме права користуватися телефоном частину тижня, що залишилась. Привілеї поновляться після того, як будуть виконані обидві умови.

3. Визначтеся зі структурою розмови ще до його її початку. Обговорення предмету розмови, можливо, здасться дитині дуже масштабним, і вона, швидше за все, розгубиться і не буде знати з чого почати і що ій при цьому слід очікувати. Ви можете просто сказати їй: «Ось деякі моменти, про які я хочу, щоб ти подумав, перш ніж ми почнемо розмову». Потім надайте дитині список з трьох або чотирьох наступних питань:

• яку мету ти переслідував, коли брехав?
• (якщо в брехню вплутані однолітки) як би ти охарактеризував справжню дружбу?
• (якщо брехня шкодила дому або сімейним правилам) з чого ти вирішив, що брехня була тим єдиним способом впоратися із розчаруванням від наших правил/очікувань? Якщо ти незадоволений правилом, бо думаєш, що ми занадто суворі або надміру намагаємося тебе захистити, що б ти зробив з цим окрім брехні?
• задайте питання про довіру, наприклад, таким чином: які у мене причини довіряти тому, що ти стримаєш своє слово у майбутньому?
• що ти зробиш інакше, коли наступного разу опинишся в цій ситуації?

4. Ніяких лекцій. Уникайте слова «чому». При декларуванні наслідків, які встановлюють певні рамки, а також під час серйозної розмови, намагайтеся уникати спокуси прочитати дитині емоційну лекцію про її вчинок. Тримайтеся по-діловому й абсолютно спокійно, задавайте «відкриті» питання, на які не можна відповісти просто «так» або «ні». Уникайте слова «чому». Якщо ви запитаєте вашої дитини «чому ти збрехав про те, що збираєшся на вечірку?», Ймовірно, це викличе в неї протест і захисну реакцію, які перешкоджатимуть на шляху навчання.

Після того, як ви надали структуру розмови, і дитина все обдумала, переходьте безпосередньо до розмови. Ви можете при цьому використовувати поставлені вами запитання в якості орієнтира.

Як я дізнаюся, що моя дитина чогось з цього навчилася?

Ви знаєте найкраще, коли ваша дитина по-справді відверта, а коли просто розповідає вам те, що як вона вважає, ви хочете від неї почути. Діти, як правило, вчаться на помилках, кажучи відкрито і щиро про причини допущеної ними помилки. Вони, як правило, виявляють також і справжні емоції - смуток, почуття провини або сорому. Більшість дітей, коли брешуть, відчуваю себе далеко не дуже добре. У вашій бесіді неодмінно надайте їм простір для того, щоб поговорити про те, чому ж їм так неприємно від брехні.

Деякі діти можуть брехати регулярно, але тільки от попадаються рідко. Ось чому, коли ви розумієте, що ваша дитина сказала неправду, важливо, щоб відбулася структурована конструктивна розмова, яка проллє світло на наслідки цієї брехні. Це не подарує дитині великого задоволення, але це буде внеском у формування такої дитини, яка виявить більше поваги до себе, вас і інших. Дитини, якій можна буде довіряти.