Важливі умови для здобуття друзів

 

Десять порад батькам про те, як підготувати дітей до побудови дружніх стосунків

Батьки відіграють велику роль у навчанні дітей того, як заводити друзів. Адже якщо ми подивимось на найбільш товариських хлопчиків і дівчаток, то побачимо, що вони володіють важливими просоціальними рисами характеру: вони дбайливі, співчутливі, завжди готові допомогти. У таких дітей добре розвинені мовлення та здатність стримувати свої егоїстичні й агресивні порухи. Головним чином, у них добре розвинені навички міжособистісного спілкування: емпатія, уміння ставити себе на місце іншої людини й моральні судження. Усе це свідчить про те, що вміння дружити залежить від навичок, які діти можуть розвивати та практикувати за активної участі батьків, а саме:

• розмовних навичок;
• навичок міжособистісного спілкування;
• емоційного самоконтролю.

Далі пропонується кілька порад, заснованих на результатах досліджень, які допоможуть дітям вибудовувати дружні стосунки.

1. Будьте «тренером емоцій» своєї дитини

Кожна людина відчуває негативні емоції й егоїстичні спонукання. Але щоб успішно заводити друзів, ми повинні тримати свої реакції й бажання під контролем. Дослідження показують, що діти краще розвивають контроль над власними емоціями, якщо батьки розмовляють з ними про почуття у співчутливій манері, пропонують способи впоратися з негативними емоціями. Навпаки, діти, чиї негативні емоції часто спрощують («Ти виглядаєш нерозумно») або карають («Іди у свою кімнату й подумай»), як правило, мають більше проблем із самоконтролем.

Чи дійсно навчання навичок володіння своїми емоціями допомагає дітям знаходити друзів? Цілком імовірно. Недавнє дослідження показало, що стратегії емоційних стосунків, які мати використовувала у ставленні до п'ятирічної доньки, сприяли покращенню в неї навичок управління власними емоціями. Це, у свою чергу, вплинуло на якість дружніх стосунків дівчинки через 2–5 років.

2. Практикуйте авторитетне (не авторитарне) виховання

Дослідження доводять, що однолітки частіше відкидають дружбу тих дітей, чиї батьки практикують авторитарний стиль виховання – підхід, для якого характерний низький рівень батьківського тепла й високий рівень контролю.

Авторитарні батьки не заохочують вдумливі обговорення й намагаються контролювати поведінку дітей за допомогою покарання. Діти, яких виховують таким чином, рідко розвивають здатність розрізняти добро та зло. До того ж діти, які піддаються суворим покаранням, як правило, демонструють велику ворожість та агресивність.

Авторитетне виховання також характеризується високим рівнем контролю, батьки встановлюють обмеження й вимагають від своїх дітей зрілої поведінки. Але авторитетні батьки ставляться до своїх дітей з теплотою й намагаються формувати їхню поведінку шляхом раціонального обговорення та пояснення причин установлення певних правил.

Дослідження показують, що в авторитетних батьків діти, як правило, менш агресивні, більш самостійні, більш стримані, більше подобаються одноліткам.

Що тут є причиною, а що наслідком? Цілком можливо, що деякі діти більш схильні бути більш нестриманими у своїх проявах, відповідно, вони вимагають від батьків більш жорсткої стратегії дисципліни. Але також цілком імовірно, що певні аспекти авторитетного виховання, такі як заохочення дискусій, особливо дискусій про почуття й соціальні конфлікти, можуть покращити соціальні навички й допомогти дітям знаходити друзів.

3. Навчайте дітей увічливо спілкуватись

Перші, дуже важливі уроки спілкування діти отримують удома, у своїй родині. Недавнє дослідження виявило, що в батьків, які протягом багатьох років показували високий рівень взаємозв'язку при спілкуванні з дітьми, виросли діти з більш розвиненими соціальними здібностями й навичками ведення переговорів.

Але ми можемо зробити більше, ніж просто залучати дітей до сімейних діалогів. Ми також можемо запропонувати конкретні поради про те, як знаходити нових друзів.

Ряд експериментальних досліджень підтвердив той факт, що діти покращують свою ситуацію із дружбою з однолітками після того, як оволодівають навичкою «активного слухання». Активний слухач – це той, хто ясно дає зрозуміти, що він уважно слухає – шляхом відповідного зорового контакту, орієнтуючи тіло в напрямку співрозмовника, залишаючись спокійним і даючи відповідні усні відповіді.

Є певні напрацювання у програмі навчання дітей молодших класів, яким складно заводити друзів. Один з аспектів цієї програми передбачає навчання навичок ініціювати бесіди. Діти повинні практикувати мистецтво «обміну інформацією». Ось деякі поради з цього приводу:

• При розмові з новою для вас людиною поділіться з нею інформацією про те, що вам подобається й не подобається.
• Не перетворюйте розмову на монолог. При розмові відповідайте тільки на поставлене запитання. Потім дайте можливість висловитись вашому партнеру або самі поставте йому запитання.
• Не будьте інтерв'юером. Не треба просто ставити запитання. Діліться інформацією про себе.

Діти можуть практикувати свої розмовні навички за допомогою телефонних дзвінків один одному.

Діти, яким (поки що) складно заводити друзів, повинні уникати змагальних ігор та інших ситуацій, які можуть провокувати конфлікти або перешкоджати співробітництву.

Деякі дослідження показують, що діти краще взаємодіють один з одним, коли займаються спільною діяльністю, спрямованою на досягнення спільної мети. Це характерно і для шкільних занять, і для дитячих ігор. Наприклад, одне дослідження порівняло, як вели себе хлопчики четвертого класу у змагальних і колективних іграх. У колективних іграх нетовариські хлопчики були менш неорганізованими й вели себе більш виважено.

Ґрунтуючись на даних висновках, фахівці рекомендують батькам просити дітей уникати змагальних ігор, принаймні до того часу, доки діти не розвинуть свої соціальні навички.

Запросили в гості іншу дитину? Заздалегідь сплануйте захід і сховайте іграшки, які можуть перешкоджати соціальній взаємодії або провокувати сварки. Це означає, що необхідно прибирати іграшкову зброю, іграшки, призначені для гри наодинці, або ті, які сприяють проявам егоцентризму, наприклад, відео- та комп'ютерні ігри. І якщо ваша дитина терпіти не може ділитись іграшками, краще заховати їх, поки приятель не піде додому.

4. Прищеплюйте дітям емпатію та чуйну турботу про інших

Хоча навіть немовлята демонструють ознаки співчуття, помилково вважати, що повноцінне співпереживання й емпатія «виникнуть» самі по собі, якщо ви залишите дітей у спокої.

5. Допомагайте дітям зчитувати вираз обличчя

Ви можете думати, що розуміти вираз обличчя дуже просто, але експерименти показують, що школярам початкових класів треба практикувати це вміння для отримання бажаного результату.

6. Навчайте дітей долати складні соціальні ситуації

Давайте розмовляти конкретно. Якщо ви бачите, як діти граються, і хочете приєднатись до них, як ви діятимете? Фахівці дали матерям кілька гіпотетичних сценаріїв, а потім матерів запитали, яку би пораду вони дали своїй дитині дошкільного віку. Дослідники виявили, що в матерів, які давали кращі поради, діти виявились найбільш соціально пристосованими. Що ж порадили матері?

• Перед тим як підійти до дітей, подивися, що вони роблять. Що ти можеш запропонувати, щоб долучитись до товариства?
• Спробуй увійти у гру, роблячи щось відповідне. Наприклад, якщо діти грають у ресторан, спробуй стати новим клієнтом.
• Не порушуй порядку, не критикуй дітей і не намагайся змінити гру.
• Якщо інші діти не хочуть, щоб ти грав з ними, не намагайся примусити їх. Просто припини і знайди собі інше заняття.

7. Слідкуйте за соціальним життям дитини

Дослідження, проведені в товаристві представників різних культур, показують, що дітям краще, коли батьки контролюють їхні соціальні заходи. Це не означає, що треба стояти в дитини над душею та втручатись у кожну її взаємодію з однолітками. Але це означає, що слід спостерігати за тим, де грає дитина, і допомагати їй вибирати друзів. Дослідження підтверджують ідею «поганого впливу». В одному дослідженні діти молодших класів, які називали більш агресивних однолітків своїми друзями, із плином часу проявили велику схильність до формування поведінкових проблем. А діти з проблемами поведінки найменше подобаються одноліткам.

8. Коли це можливо, нехай діти намагаються вирішувати проблеми самостійно

Маленькі діти потребують пильного нагляду. Але коли вони стають старше, батьки повинні поступово відступати. Батьки, які надмірно контролюють своїх дітей, відбирають у них можливість розвивати соціальні навички.

9. Проявляйте обережність при проявах булінгу

Один з винятків правила «нехай діти вирішують проблеми самостійно» – це випадки знущань, цькування, переслідування, тобто випадки прояву булінгу. Це не здорова частина дитинства, яка вимагає втручання дорослих.

10. Ураховуйте культурні відмінності

Більшість досліджень, що згадуються в цій статті, проводили в західних країнах. Але чи однакові правила дружби в різних культурах? Так і ні. Наприклад, взаємність – це не тільки людська якість. Вона була відзначена у стосунках між приматами. І, мабуть, кожний погодиться з тим, що дратівливі, деструктивні, владні, нечесні або егоїстичні люди не бажані в якості друзів. Можна також з упевненістю сказати, що доброта, готовність допомогти, співчуття й відданість цінуються в усьому світі.

Але коли справа доходить до визначення таких рис характеру, як егоїстичність або готовність допомогти, культури можуть відрізнятись. Вивчення шести культур показало, що діти в Кенії, Мексиці й на Філіппінах проводять значно більше часу, роблячи добро іншим людям, ніж діти в Японії, Індії та США.

Люди різних культур також можуть інтерпретувати поведінку по-різному. Наприклад, припустимо, що ваш друг завалив контрольну з математики, у той час як ви отримали найвищий бал. Чи варто вам повідомляти йому про свій успіх? У недавньому крос-культурному дослідженні американські школярі сказали, що такий учинок можна розцінити, як хвастощі. Але китайські школярі дивились на це питання по-іншому. Для них обмін інформацією про успіх з менш успішним відправляє іншому посилання: «Я можу допомогти тобі підготуватися краще».