Така проста дія, як обійми, має позитивний вплив на психіку і організм дитини
Є одна маленька дія, використовуючи яку, ви можете зміцнити емоційний зв'язок зі своїми близькими. Це - обійми.
Обійми - це сильна форма визнання того, що інша людина важлива для вас. Мова йде не про дружнє поплескування по плечу, а про міцні і ніжні обійми, у які ви вкладаєте свої почуття. Це показник емоційної близькості між двома людьми. Обіймаючи іншу людину, ви ніби говорите їй: «Я з тобою». І це надзвичайно важливо, особливо у важкі часи.
З фізіологічної точки зору обійми сприяють виділенню окситоцину - так званого «гормону прихильності». Він сприяє зміцненню існуючих зв'язків і стосунків, у тому числі між матір'ю і новонародженою дитиною. Ймовірно, обійми та інші дотики - це еволюційний механізм, що сприяє виживанню. Окситоцин виробляється не тільки в результаті фізичної близькості з іншою людиною, а й у результаті інших форм емоційного зв'язку (наприклад, зорового контакту, посмішки і проявів уваги).
Крім такої користі для психіки, обійми також корисні для здоров'я. Вони знімають стрес і мають заспокійливий ефект. Недавні медичні дослідження показують, що окситоцин знижує рівень гормонів стресу кортизолу і норадреналіну, а також підвищують рівень дофаміну і серотоніну (гормонів, що мають властивості природних антидепресантів). Більш того, дослідження показали, що обійми і викид окситоцину, який їх супроводжує, знижують пульс і артеріальний тиск, покращують самопочуття, підвищують імунітет і терпимість до болю.
Турботливі дотики - це свого роду мова, що зрозуміла нам з дитинства. Вона задовольняє емоційні потреби дитини - зміцнює почуття спокою, довіри і надійної прихильності між батьками і дітьми. Батьки повинні знаходити час для спілкування зі своїми дітьми, незалежно від того, наскільки ви зайняті. Говоріть дітям, що любите їх, як можна частіше. Багато батьків роблять це надто рідко або взагалі не роблять, вважаючи, що «це і так зрозуміло».
Така людська природа: люди часто намагаються бути більш добрими і уважними до чужих людей (іноді - абсолютно сторонніх), ніж до своїх рідних і близьких. Людям набагато складніше будувати стосунки зі своєю сім'єю, тобто з людьми, які сприймають емоційний зв'язок і добре ставлення до себе як належне. Наприклад, такі люди на роботі можуть створювати враження найдобріших людей, але при цьому терпіти повне фіаско в спробах знайти спільну мову зі своїми дітьми.
Ми повинні зрозуміти свою схильність сприймати любов і турботу близьких як належне. Так ми з більшою ймовірністю будемо ставитися до них з любов'ю і вдячністю, яких вони заслуговують. Виховання - це ланка в ланцюжку, яка пов'язує минуле з майбутнім. Запитайте себе: як ваші батьки розмовляли з вами, як вони впливали на ваше самосприйняття, на ваш внутрішній голос? І пам'ятайте: ваше ставлення до дітей і спілкування з ними впливає на те, як дитина ставиться до самої себе.
Кожен день ви спілкуєтеся з багатьма людьми. Ці зустрічі і це спілкування впливають і на них, і на вас. Ви впливаєте на оточуючих вас людей сильніше, ніж ви думаєте. І в ваших силах наповнити свої повсякденні слова і вчинки більшою добротою, співчуттям і любов’ю.
Масштаб ваших дій не має значення. Навіть найменший вчинок важливий і цінний. Всі вчинки, у які ви привносите свою любов, мають велике значення, особливо, якщо вони спрямовані на ваших дітей. Тому завжди чиніть так, ніби ваша дія важлива - адже так і є насправді.
Коментарі
Дописати коментар