Діти з народження мають свій унікальний спосіб мислення, поведінки та проявів почуттів. Ці вроджені властивості формують темперамент, який безпосередньо впливає на емоції дитини, на те, як вона їсть, спить та реагує на навколишній світ.
Темперамент дитини ми не вибираємо – з ним вона народжується й у процесі виховання він практично не зазнає жодних змін. Єдине, що ми можемо зробити, це «оформити» його – оточити неповторною індивідуальністю нашої дитини. Відповідно до темпераменту малюка та для успішної взаємодії з ним батькам належить підібрати (для себе) певну модель поведінки.Якщо ви краще вивчите темперамент дитини, виховання стане більш ефективним. Зміцниться й ваш зв'язок з дитиною, адже ви зможете дивитися на світ її очима. Відчуваючи, що її розуміють і приймають, дитина зазвичай прагне висловити свою вдячність.
Темперамент – це результат вищої нервової діяльності, який характеризується певним співвідношенням двох основних процесів: збудження й гальмування, є переважаючим способом реагування організму на зовнішні подразники й найважливішим структурним компонентом особистості. У процесі виховання кожний тип темпераменту вимагає індивідуального підходу.
Розрізняють чотири основних типи темпераменту: сангвінік, меланхолік, холерик і флегматик. Кожний з них пов'язаний з певними ознаками, що характеризують нервову систему людини, і має специфічний тільки для себе спосіб реагування.
Сангвініки – це сильний, урівноважений і рухливий тип темпераменту.
Сангвінік має високу опірність до втоми і стійкість до труднощів, легко вчиться, продуктивний у своїй діяльності та швидко пристосовується до навколишнього середовища, розмовляє швидко, частіше плавно, голосно. Дитина, яка має у своєму арсеналі такий «інструментарій», неодмінно буде веселою, товариською, компанійською – її емоції завжди проявляються в поведінці, вона легко забуває пережиті неприємні моменти (не «затримується» на них). Такий тип темпераменту у процесі виховання не створює складнощів. Однак у разі виникнення труднощів сангвінік може відступити від прийнятих раніше принципів (правил), може проявляти непостійність і мінливість почуттів та інтересів. Виховання дитини з таким типом темпераменту в першу чергу полягає у зміцненні волі, завзятості й витривалості, а також у навчанні того, що приймати рішення необхідно з великою розсудливістю й обережністю.
Меланхоліки – слабкий, неврівноважений, інертний тип темпераменту.
Меланхолік має низьку опірність до втоми й важких життєвих ситуацій, а також малу рухливість. Така дитина легко набуває комплексів, через що стає пасивною й апатичною. Надає великого значення всьому, що її так чи інакше стосується, усюди бачить труднощі та привід для побоювання. Прийняття рішення для неї коштує величезних зусиль – навіть якщо це найменше й незначне рішення. А якщо вона все-таки зважилась, то витрачає на цей процес так багато енергії, що на сам учинок часто вже не має сил. Меланхолік важко адаптується до навколишнього середовища, недовірливий, сповнений страхів, сумнівів, ухиляється від спілкування (за типом одинака або відлюдника). Він вразливий і чутливий. Виховання такої дитини має певні труднощі. Вимагає від батьків і вихователів величезної поблажливості, делікатності та м'якості у спілкуванні, а також створення атмосфери довіри. Дитину з таким типом темпераменту треба підтримувати, стимулювати, заохочувати й мотивувати на дію, допомагати у прийнятті рішень (але не вирішувати за неї!). Від природи меланхолік сором'язливий, уникає суспільства, йому необхідно допомогти в подоланні такого становища – допомогти знайти комфортне коло спілкування (таке, де його не будуть принижувати). При вихованні меланхоліка слід звертати особливу увагу на його сильні сторони й переваги і робити акцент навіть на найменших успіхах.
Холерики – сильний, неврівноважений, рухливий тип темпераменту.
Холерику властиві висока опірність до втоми та стресу, але в той же час брак емоційної врівноваженості. Має дуже жваву, енергійну вдачу. Різкий, запальний, але швидко повертається до спокійного стану, учиться посередньо, важко адаптується до навколишнього середовища. Розмовляє голосно, жести нервові й неточні. Холерик наполегливо прагне до мети й може домагатися швидких результатів, якщо справа потенційно успішна, а кінцевий результат йому особливо цікавий. Виховання пов'язане із труднощами. Коли він зустрічає протест чи опір, стає агресивним. Виховання дитини з таким типом темпераменту повинно зосереджуватись на розсудливості й розважливості, які йому завжди необхідно задіяти, перш ніж приймати рішення, адже вони у нього зазвичай імпульсивні та не обдумані. Виховання також повинно фокусуватись на гальмуванні швидкості його реакцій. Ураховуючи схильність холериків до егоїзму й честолюбства, важливою є також зміна владного ставлення до оточення, необхідно навчити таку дитину враховувати потреби інших людей. При цьому у стосунках навіть з найменшим холериком слід уникати використання насильства й застосування сили, оскільки це пробуджує в ньому агресію та породжує бунт. А при сильному ударі він навіть може дати здачі. У цьому випадку краще звернутись до його доброї волі та амбіцій.
Флегматики – сильний, урівноважений та інертний тип темпераменту.
Флегматик має високу опірність до втоми, емоційно врівноважений і стабільний, але реакції, швидше за все, повільні, тому в нього практично не буває емоційних спалахів і необдуманих учинків. Навчається легко, не має труднощів з адаптацією до навколишнього середовища. Його мова повільна, монотонна, бідна на образи й жести. Дитина зазвичай весела, що не створює труднощів у процесі виховання. Через свою повільність може справляти враження ледачого, але це всього лише ілюзія, якій не варто піддаватись. Він працьовитий, добросовісний, як учень старанний і відповідальний. Доручену справу зазвичай доводить до кінця. Такій дитині необхідно допомогти в розширенні інтересів, оскільки вона схильна зосереджуватись тільки на одній вибраній темі.
Звісно, варто враховувати, що чисті типи темпераменту практично не зустрічаються (вкрай рідко). Найчастіше ми маємо справу зі змішаними типами з явним переважанням одного з них.
Знання особливостей характеру дитини, її способів реагування дозволяє батькам більш грамотно використовувати індивідуальні методи виховання й уникати багатьох болючих виховних помилок.Батьки можуть легко розпізнати, до якого з перерахованих типів належить їхня дитина. Таким чином, їм стає легше зрозуміти, як вона думає, відчуває й діє. Це сприяє більш ефективному вихованню.
Деякі діти дуже активні. Ще до народження вони виявляють підвищену активність, в перші місяці життя вони не дають себе сповивати, а навчившись ходити, не можуть устояти на місці. Інші діти менш активні – вони часто бувають у напівсонному стані, проявляють посидючість.
У деяких малюків спостерігаються підйоми та спади активності. Вони їдять, сплять і виконують усі щоденні справи за розпорядком практично з народження. Інші менш передбачувані. Визначте, коли підвищується та знижується активність вашої дитини.
Деякі з інтересом й захопленням сприймають усе нове – від страв до людей у близькому оточенні. Інші довго звикають до нових умов. Деякі діти можуть довгий час грати з однолітками. Інші дуже швидко переходять від одного заняття до іншого. Деякі малюки інтенсивно проявляють емоції. Наприклад, плачуть або сміються. Інші набагато спокійніші, вони проявляють емоції за допомогою посмішки або примхливої поведінки.
Одні діти слабо висловлюють свої емоції після пробудження, інші – голосно плачуть. Навчаючись ходити, одні діти падають, але піднімаються та продовжують спроби, інші – кричать від обурення. Одні діти надзвичайно чутливі до звуків, світла й дотиків, інші не так сприйнятливі до них.
Деякі діти завжди здаються щасливими. Вони часто сміються або посміхаються. Інші здаються нещасними: вони завжди не згодні з тим, що їм кажуть. Усі діти вередують, відчуваючи голод, але деяких при цьому легко відволікти, а інші продовжують вередувати. Деяких дітей легко відволікти й відвести з небезпечного місця, інші наполягають на своєму, хочуть залишитися.
На жаль, найчастіше батьки не прагнуть дізнатись тип темпераменту своєї дитини, через що використовують у ставленні до неї неправильні методи виховання або ж за наявності братів і сестер у сім'ї використовують одні й ті самі методи без урахування індивідуальних потреб кожної дитини, що часто ображає дітей. Звичайно, не існує золотої середини або точної інструкції про виховання, але знання характеру дитини завжди є неоціненною допомогою – знання її типу темпераменту, особливостей розвитку, внутрішніх рушійних механізмів і багато чого іншого, що залишиться важливою складовою її особистості протягом усього життя.
Якою б не була ваша дитина, пам'ятайте: вона унікальна. Цінуйте її.
Коментарі
Дописати коментар