Як допомогти малюкам зрозуміти власні емоції

 

Особливості емоційного реагування малюків і поради батькам, як ними керувати

Ще не так давно існувала розхожа думка про те, що маленькі діти до досягнення дворічного віку, доки не почнуть розмовляти, майже нічого собою не являють як особистості, практично ні про що не думають і не мають жодних почуттів. Сама думка про те, що шестимісячне немовля може відчувати страх або гнів, сум чи горе, звучала безглуздо. Але завдяки буму досліджень у галузі психології раннього віку, проведених за останні тридцять років, ми знаємо, що немовлята й малюки здатні глибоко відчувати.

Починаючи з перших місяців життя, задовго до того, як вони починають використовувати слова для самовираження, діти здатні відчувати моменти радості, хвилювання й захоплення. Вони також відчувають страх, горе, печаль, безнадію і гнів – емоції, які багато дорослих досі вважають неможливими для малюків. Дослідження також показали, що здатність дітей ефективно управляти повним спектром своїх емоцій (тобто наявність саморегуляції) в довгостроковій перспективі є одним з найважливіших факторів успіху у школі, на роботі та в особистих стосунках.

Тому дуже важливо допомогти дитині навчитись давати лад своїм почуттям, не боятись, а приймати їх, до того ж усі без винятку. Почуття не бувають правильними й неправильними, вони просто є. Смуток і радість, гнів і любов можуть співіснувати і є частиною всього діапазону емоцій, які відчувають діти. Допомагаючи дитині зрозуміти її почуття, ви даєте їй інструментарій для ефективного управління самою собою.

Основна перешкода для батьків у прагненні допомогти своєму малюку полягає в тому, що вони часто виходять із припущення, що по-справжньому щаслива дитина щаслива завжди. Але, для того щоб малюк розвивав у собі силу й стійкість, йому необхідно проходити через важкі випробування, перемагати в боротьбі і вміти впоратися із сумом і печаллю. Зрештою, це приносить дітям почуття задоволеності й благополуччя.

Що можуть зробити батьки?

• Починаючи з перших місяців життя малюків, учіться розпізнавати їхні підказки – звуки, які вони видають, міміку й жести - і чуйно реагуйте на них. Ваша реакція дасть дитині сигнал, що ви розумієте її почуття і для вас вони дуже важливі. Наприклад, це може виражатись у тому, що вам слід припинити лоскотати чотиримісячну дитину, як тільки вона починає вигинати спину й відвертається від вас. Адже таким чином вона сигналізує вам, що їй потрібна перерва. Не варто також підносити дев'ятимісячну дитину до вікна, щоб вона помахала мамі, якщо їй сумно від того, що вона пішла на роботу.
• Розпізнавайте й називайте емоції та допомагайте малюку впоратися з ними. Такі емоції, як гнів, печаль, сум і розчарування, можуть переповнювати малюка. Необхідно правильно називати їх, це допоможе дітям навчитись ідентифікувати їх і зрозуміти, що ці почуття є нормальними. Це означає, що треба визнати, що півторарічний малюк відчуває гнів у зв'язку з необхідністю покинути ігровий майданчик, у свою чергу, дворічна дитина розчарована із приводу того, що її вежа з кубиків постійно падає, а трирічний хлопчик сумує через те, що його бабуся й дідусь їдуть.
• Не бійтеся почуттів, не в них проблема. Проблема в тому, що ми робимо або не робимо з ними. Вислуховуйте дитину відкрито та спокійно, коли вона ділиться з вами своїми глибокими переживаннями. Коли ви цікавитесь почуттями дитини й визнаєте їх наявність, то даєте малюку зрозуміти, що для вас дуже цінні й важливі його емоції. Визнання та розпізнавання почуттів – це перший крок на шляху до вміння керувати ними здоровим і прийнятним способом.
• Уникайте недооцінення почуттів або відволікання дітей від їхніх переживань. Природна реакція батьків полягає в бажанні якнайшвидшого заспокоєння дитини, щоб усі її негативні почуття й емоції якнайшвидше пішли геть. «Не сумуй. Ти побачишся з товаришем іншим разом». Але почуття не зникають, дітям треба висловити їх тим чи іншим способом. Визнання наявності сильних, глибоких почуттів допомагає дитині вчитись керувати ними. «Тобі сумно, бо твоєму другу пора додому. Ти так любиш грати з ним. Давай підійдемо до вікна, помахаємо йому на прощання й заплануємо з ним нову зустріч найближчим часом». Коли почуття зведені до мінімуму або ігноруються, діти часто висловлюють їх за допомогою агресивних слів і дій або ховають їх у собі, що в кінцевому результаті може призвести до розвитку тривоги або депресії.
• Навчайте дітей давати лад своїм почуттям. Якщо півторарічний малюк сердиться через те, що час ігор закінчився, порадьте йому тупнути ногою з усією силою або зобразити на папері за допомогою червоного олівця те, як він гнівається. Допоможіть дворічній дитині, яка засмучена через те, що не може потрапити м'ячем у кошик, придумати якісь інші способи вирішення проблеми. Заздалегідь відведіть вашу трирічну дитину в новий для неї дитячий садок, якщо вона боїться такого нововведення у своєму житті. Познайомте її із групою й вихователями, дозвольте пограти на майданчику, і, таким чином, незнайома обстановка стане знайомою.

Емоційне реагування наших дітей часто викликає наші власні емоційні реакції, від яких необхідно позбавлятись і згладжувати все, що здатне привести до страждання дитини. Батькам дуже важливо вміти керувати власними емоціями й уникати спокуси бурхливо реагувати, тому що в іншому випадку вони просто втратять можливість допомогти дітям оволодіти ефективними навичками керування почуттями та емоціями.

Розглядайте переживання дитини як можливість навчити її розпізнавати свої позитивні й негативні емоції та керувати ними, і це неодмінно додасть в її життя глибини та яскравості. Продемонструйте дитині, що в повноцінному й багатогранному житті бувають як злети, так і падіння, і це абсолютно природно. Почуття не є «хорошими» або «поганими» – вони просто є. Пам'ятайте про те, що в моменти радості та в боротьбі із труднощами ви є справжнім наставником для вашої дитини. І це наставництво починається вже з першого дня життя вашого малюка.