Кабінет практичного психолога ЗДО№3 "Сонечко"

  Важливе завдання батьків – навчити маленьких дітей правил безпеки в різних ситуаціях Коли ви озвучуєте дитині правила безпеки, потрібно пояснити їй, чому вони важливі. Ви можете домогтися підпорядкування дитини за допомогою фрази: «Тому що я так сказала», але вона не переконає дитину у важливості того чи іншого правила. Докладіть зусиль, аби дитина усвідомила: правила потрібні не для того, щоб зробити її життя менш радісним, а для безпеки. Чим більш справедливими правила здаються дитині, тим більший шанс, що вона їх прийме і дотримуватиметься. Не залякуйте дитину. Якщо ви не хочете, щоб дитина лазила по деревах, не варто говорити їй: «Ти впадеш і пошкодиш шию». Краще скажіть: «Ти можеш упасти, і тобі буде боляче». Якщо ви перебільшуєте можливу небезпеку, зростає і ймовірність настання одного з двох наслідків (або обох відразу): дитина припинить вам довіряти. Вона не повірить вам, тому що розуміє: те, що ви говорите, малоймовірно; дитина повірить вам, але виросте, маючи впевненіст...

  Десять ігор, в яких діти розвивають навички комунікації, вчаться знаходити спільну мову з тими, хто їх оточує Вашій дитині важко знаходити спільну мову з однолітками? Вона не може розуміти емоції за  невербальними сигналами ? Через слабо розвинені навички  комунікації  вона стала гірше вчитися? Спробуйте розвинути в неї відсутні навички за допомогою ігор. Дослідження показують, що більш товариські діти показують кращу  успішність , ніж їх замкнуті однолітки. Але як навчити дитину спілкуватися? Найкраще це робити за допомогою веселих ігор та вправ. Пропонуємо десять веселих ігор, які допоможуть дитині розвинути навички спілкування. Гра № 1. Презентація . Ця гра, безумовно, сподобається дитині. Запропонуйте їй виступити перед  бабусею й дідусем . Вона може продемонструвати їм свої вироби або прочитати вірші. Чим швидше вона навчиться вільно говорити на публіку, тим краще. Це допоможе їй упоратися зі страхом  публічних виступів , який часто зу...

  Поради батькам про те, як привчити дитину до занять спортом та фізичної активності Ваша дитина віддає перевагу комп'ютерним іграм, а не заняттям спортом? Їй нецікаво грати у футбол та інші спортивні ігри? Чи її фізична форма неідеальна, і через це вона соромиться? Якою б не була причина, якщо дитина не любить спорт, її дуже складно мотивувати. Повчання не допоможуть. Ви можете турбуватися про те, що як не запишете дитину в спортивну секцію або не привчите її до занять спортом, потім буде пізно. Але насправді батьки мають більше можливостей, ніж вони думають. Є кілька хитрощів, які допоможуть вашій дитині стати більш активною фізично. Це принесе велику користь, навіть якщо дитина не мріє стати футболістом. 1. Пам'ятайте, що дітям потрібні не такі ж фізичні вправи, як дорослим Для вас повноцінне тренування може означати 30 хвилин бігу або те, що ви спалите певну кількість калорій. Але діти поводяться інакше. Тренування для дитини – це серія вправ або рухів, які не обов'язко...

  Ігри допомагають розвинути емоційний інтелект дітей і встановлюють емоційний зв'язок з вами Якщо у вас є всього п'ять хвилин, щоб пограти з дитиною, найкращий спосіб провести з нею час - зробити щось, що змусить її розсміятися. Але це може бути непросто. І ось чому. Кожен день дитині доводиться справлятися з багатьма складними почуттями, такими як: страх («Що, якщо під ліжком хтось є?»); злість («Зараз моя черга! Це несправедливо!»); ревнощі («Батьки люблять молодшого брата більше, ніж мене»); приниження («Учитель зробив мені зауваження, і всі в класі з мене сміялися»); паніка («Я хочу в туалет, а поблизу немає туалету»); розчарування («Нікому немає діла до того, що я хочу»). У дітей будь-якого віку повсякденні проблеми викликають найрізноманітніші почуття. Зрозуміло, у період карантину й діти, і батьки частіше відчувають страх, розчарування і швидше втомлюються. Якщо діти не можуть впоратися зі своїми емоціями в міру їх виникнення, вони, образно кажучи, «ховають» їх у своєму...

  Емоційний зв'язок дітей із батьками – запорука їх здатності будувати здорові взаємини в майбутньому Емоційний зв'язок між батьками й дитиною – ключ до довірливих, сповнених любові взаємин. Прихильність дитини до батьків – це не даність, а результат тривалого процесу. Тому одноразовий прояв любові до дитини й турботи про неї ще не означає, що дитина буде прив'язана до вас. Із іншого боку, й окремі конфлікти з дитиною не означають, що тепер емоційний зв'язок із нею порушений. Якщо дитина зможе сформувати безпечну прихильність до вас, це буде багато в чому корисним для неї. Діти, котрі встановили сильний емоційний зв'язок із батьками, мають вищі самооцінку й успішність у школі, краще ладнають із людьми й управляють стресом. Батьки можуть допомогти дитині розвинути безпечну прихильність. Для цього потрібно дотримуватися таких правил. Будьте надійною опорою для дитини Поруч із вами дитина має почуватися в безпеці. Оточіть її турботою й дайте їй відчути себе комфортно, ...

  Практичні поради, які допоможуть зрозуміти страхи та тривоги дітей і допоможуть їх позбутися Тривога – це звична складова поведінкового та емоційного розвитку дитини. Ваш малюк може непокоїтись перед відвідуванням дитячого садка, боятись темряви або їзди на велосипеді. Три-чотири роки – це той віковий період, коли уява дитини може розігратись не на жарт, тому іноді вона боїться досить дивних речей – піратів, прибульців тощо. Дитина також може хвилюватися через побутові причини: про те, що ви забудете забрати її з дитячого садочка, що великий собака сусідів укусить її за ногу або що інші діти будуть сміятись та показувати на неї пальцем. Маючи гостре сприйняття навколишньої дійсності, дитина особливо чутлива в ті моменти, коли чує, як мама й тато сваряться, обговорюють непогашений кредит або розмовляють про члена сім'ї, який важко захворів. Деякі діти за своєю природою схильні до більшої тривожності, ніж інші. При цьому в більшості дітей їх найбільш химерні тривоги з часом зникают...

  Особливості емоційного реагування малюків і поради батькам, як ними керувати Ще не так давно існувала розхожа думка про те, що маленькі діти до досягнення дворічного віку, доки не почнуть розмовляти, майже нічого собою не являють як особистості, практично ні про що не думають і не мають жодних почуттів. Сама думка про те, що шестимісячне немовля може відчувати страх або гнів, сум чи горе, звучала безглуздо. Але завдяки буму досліджень у галузі психології раннього віку, проведених за останні тридцять років, ми знаємо, що немовлята й малюки здатні глибоко відчувати. Починаючи з перших місяців життя, задовго до того, як вони починають використовувати слова для самовираження, діти здатні відчувати моменти радості, хвилювання й захоплення. Вони також відчувають страх, горе, печаль, безнадію і гнів – емоції, які багато дорослих досі вважають неможливими для малюків. Дослідження також показали, що здатність дітей ефективно управляти повним спектром своїх емоцій (тобто наявність саморегу...